Експосол Британії «розкриває» лицемірство РФ щодо атак на храми

Історія почалася, коли речниця МЗС Росії, Марія Захарова, висловила глибоке "шокування" стосовно серйозних ушкоджень храму Святого Миколая у Тегерані, які, за її словами, були спричинені атаками США та Ізраїлю. У своєму повідомленні вона рішуче засудила будь-які ураження релігійних об'єктів.

Ця заява викликала негайну реакцію у Мелінди Сіммонс, яка з 2019 по 2023 рік займала пост посла Великобританії в Україні, а нині є послом у Польщі. Вона, добре знайома з реаліями воєнного часу, який переживала в Києві, не могла промовчати.

Лише тижнем раніше, 24 березня, російські сили атакували Львів, завдавши удару, серед іншого, по об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Ансамблю Бернардинського монастиря, який є пам'яткою архітектури національного значення. Цей обстріл спричинив пожежу та пошкодження, що стало черговим епізодом російських атак на культурні та релігійні об'єкти в Україні.

Мелінда Сіммонс скористалася платформою соцмережі X, щоб репостнути заяву російського МЗС і прямо звернутися до Захарової. Вона підкреслила, що інцидент у Львові, коли був поцілений монастир, є далеко не поодиноким випадком серед численних церков та інших релігійних споруд, що постраждали від російських ударів по всій території України.

«Ваше засудження ваших власних ракетних атак та атак безпілотників прийнято до уваги», — іронічно зазначила дипломатка. Таким чином, Сіммонс прозоро натякнула на лицемірство російської сторони, яка публічно засуджує руйнування культурних об'єктів тоді, коли сама є винуватцем подібних руйнувань.

Мелінда Сіммонс відома своїм активним висвітленням подій в Україні протягом свого перебування на посаді посла, часто ділячись своїм досвідом життя в умовах війни у соціальних мережах, що надає її словам особливої ваги.

Нагадаємо, що ансамбль Бернардинського монастиря, який зазнав пошкоджень у Львові, включений до Списку всесвітньої спадщини під загрозою та до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом відповідно до Другого протоколу Гаазької конвенції.

Цей дипломатичний обмін думками підкреслює глибокий розрив між риторикою та діями, що продовжує ускладнювати міжнародні відносини і ставити під сумнів щирість заяв щодо захисту культурної спадщини. Відповідь Сіммонс стала яскравим прикладом того, як дипломати можуть ефективно використовувати публічні майданчики для викриття подвійних стандартів у питанні засудження воєнних злочинів.