Путін блефує: чому "нищівний наступ" Росії - це міф

Російська пропаганда наполягає: якщо Київ не виведе війська з Донбасу і не відмовиться від розгалужених оборонних позицій, Москва розпочне наступ, який знищить українські сили. Однак сьогодні цю риторику підтримують лише найбільш радикальні коментатори - зокрема, Володимир Соловйов.

"Хвиля" пише, що про це йдеться у матеріалі Wiadomości.

Показово, що навіть він визнає: без мобілізації та вирішення проблеми корупції в командному складі говорити про реальні успіхи не доводиться. При цьому кількість російських коментаторів, які помічають зростаючий розрив між офіційною позицією Кремля та реальними можливостями армії, неухильно зростає.

У цих умовах ультиматум адресований насамперед внутрішній аудиторії. Росія стикається з наростаючими економічними проблемами, в країні відключають інтернет, а громадяни все активніше висловлюють своє невдоволення. Кремль змушений відвертати суспільну увагу від труднощів, що накопичуються.

Примітно, що і в минулому Путін використовував свої вимоги, щоб замаскувати провали. Коли він вдавався до цього прийому вперше, українці вдарили по Кримському мосту та базах російської стратегічної авіації. Тоді ж був зафіксований різкий стрибок цін, причину якого офіційно пояснили "помилками та упущеннями" - що натякало на втечу капіталу з країни.

Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков старанно робить хорошу міну при поганій грі і пообіцяв, що потужний наступ витіснить українців з Донбасу, а війська вже увійшли в Дніпропетровську область. Насправді росіянам не вдалося навіть вийти до кордонів Покровська - вони застрягли приблизно за 10 км від нього вже понад рік.

Мрії про наступ

Якщо взяти за орієнтир темп боїв останніх кількох місяців - коли російські війська просувалися на кілька сотень метрів на день, лише зрідка досягаючи одного-двох кілометрів, за відсутності безперервного наступу і регулярних контратаках України - то повне оволодіння Донецькою областю зайняло б у Росії близько п'яти років. І це оптимістичний для Москви сценарій, що не передбачає серйозних затримок.

Однак навіть він нереалістичний. Росіяни завдають точкових ударів лише на ділянках шириною 5-10 кілометрів - під Покровськом та Часовим Яром. При цьому лише в Донецькій області лінія фронту простяглася приблизно на 220 км, і в більшості місць вона залишається стабільною. Сил і засобів для тиску на всій її протяжності в Росії просто немає.

В результаті обіцянки блискавичного наступу, який за кілька місяців виб'є українців з Донбасу, всерйоз ніхто не сприймає. Тим більше що навіть обмежені спроби перехопити ініціативу - як на покровському напрямку - не принесли Росії відчутних результатів.

Вражаюче висока ціна

Російський прогрес досягається ціною колосальних втрат. Дані західних розвідувальних служб та українського Генерального штабу свідчать: щоденні втрати російських військ убитими, пораненими та зниклими безвісти регулярно перевищують тисячу осіб. Навіть з урахуванням необхідної обережності в оцінці цих цифр - масштаб втрат величезний.

За даними Центру стратегічних та міжнародних досліджень, сукупні російські втрати - убитими, пораненими і зниклими безвісти - вже перевищили 1,2 мільйона осіб. Кількість загиблих оцінюється приблизно в 300-325 тисяч.

Настільки високий рівень втрат обумовлений прийнятою Росією тактикою: масове застосування піхоти - нерідко слабо навченої - за підтримки артилерії та тактичної авіації. Штурмові підрозділи, включаючи формування з колишніх ув'язнених та мобілізованих резервістів, кидають у лобові атаки на укріплені позиції. Ефективність подібних дій невисока, а ротація особового складу - вкрай інтенсивна.

Проблема в тому, що без мобілізації Кремлю буде вкрай складно утримувати такий темп. Резерв "добровольців" стрімко виснажується.

Зменшення кількості бажаючих вступити до армії пояснюється зокрема нестачею коштів. В останні місяці російські регіони то різко підвищували виплати за підписання військового контракту, то настільки ж різко їх урізали. Регіональні ЗМІ повідомляють: регіональні бюджети, виділені на контрактні премії, практично вичерпані.

Федеральний бюджет також відчуває тягар війни. Витрати на оборону і безпеку становлять зараз близько 16,84 трлн рублів - близько 38% бюджету. І це лише офіційна частина: ще близько 8 трлн рублів становлять військові витрати, приховані в інших статтях бюджету. Подібного не спостерігалося з часів СРСР.

При цьому доходи бюджету, як і раніше, залежать від експорту сировини, чутливої до коливань цін та санкційних обмежень. У довгостроковій перспективі підтримувати такий високий рівень військових витрат без ще більш жорстких скорочень в інших секторах або нарощування боргу буде дедалі складніше.

Рекрутська база, що тане

Ключовим обмеженням, однак, залишається людський фактор. Кремль уникає оголошення нової хвилі мобілізації, усвідомлюючи її потенційні соціальні наслідки. Мобілізація осені 2022 року викликала масову еміграцію та хвилю протестів, які довелося придушувати поліції. Рівень суспільного невдоволення сьогодні значно вищий, ніж тоді.

Нинішня модель будується на контрактах і примусі до їх підписання. Армія веде масштабну вербувальну кампанію, що охоплює не тільки безробітних, а й працівників бюджетної сфери, мігрантів, а останнім часом - учнів та студентів. Все частіше надходять повідомлення про примус до підписання контрактів із застосуванням різних форм шантажу.

Проте кількість новобранців не покриває бойові втрати в темпі, достатньому для бодай якогось значного нарощування сил. Росія здатна підтримувати нинішній рівень бойових дій, однак її можливості для розгортання наступу без більш радикальних заходів вкрай обмежені. Поки що Кремль на це не йде - але в кінцевому підсумку у нього не залишиться вибору. Саме тому Москва і висуває вимоги Києву: путіністам потрібен привід.

Раніше у Путіна назвали причину паузи в переговорах, і це не Україна.