Длігач: Техноолігархи стають впливовішими за національні уряди

Національні уряди провідних держав світу втрачають монополію на формування глобального порядку денного. Натомість найбільш консолідованою та впливовою силою стають представники великого технологічного бізнесу, які мають чітку візію майбутнього та ресурси для її втілення, тоді як традиційні політичні інститути потерпають від внутрішніх протиріч.

Про це повідомив доктор економічних наук, голова аналітичного центру Advanter Group Андрій Длігач в ефірі політолога Юрія Романенка.

Аналітик зазначив, що на глобальній арені зараз діє багато гравців, які намагаються отримати свій вплив. При цьому державні лідери часто не мають єдиної та цілісної стратегії, оскільки на них тиснуть різні групи інтересів. Зокрема, це стосується ситуації у Сполучених Штатах, де політика Білого дому є результатом складних компромісів.

"Штати не дорівнюють Трампу, хоча великою мірою дорівнюють адміністрації. А всередині цієї адміністрації багато сил. І чому Трампа ковбасить? Не тільки тому, що він заробляє - це вторинне. Первинне те, що там є багато сил, які на нього впливають", - зазначив Длігач.

Схожа розмитість стратегічного курсу спостерігається і в Європі, де відсутність єдиного центру прийняття рішень заважає формуванню монолітної позиції. Аналогічні розбіжності між особистими амбіціями політиків та державними інтересами експерт бачить і на Близькому Сході.

"Європейський Союз - це квола качка, в якій багато сил впливу. Є національні лідери, але не можна сказати про єдину стратегію ЄС. В Ізраїлі стратегія Нетаньягу та стратегія держави, здається, теж не є еквівалентними", - зауважив експерт.

На противагу колективним системам, авторитарні режими демонструють повне злиття інтересів лідера з державною машиною. Водночас для України відсутність чітко артикульованої стратегії на даному етапі може бути не лише проблемою, а й вікном можливостей.

"Стратегія Сі великою мірою - це стратегія Китаю. Стратегія Путіна дорівнює стратегії Росії. А стратегії України, наприклад, по-перше, немає. Але це означає, що є шанси", - пояснив він.

Розмірковуючи про майбутню роль Вашингтона у світі, економіст вказує на внутрішній конфлікт між глобальним лідерством та політикою ізоляціонізму. Ця суперечність змушує американську адміністрацію діяти хаотично, намагаючись поєднати непоєднувані підходи.

"Якщо ми говоримо про інтереси Штатів, то тут є розвилка. Перша - встановлювати гегемонію. Інша — доктрина Монро 2.0: національна стратегія, закриття у власних інтересах і швидке наведення ладу там, де це можливо. Це паралельні два шари стратегії, які реалізує одна й та сама людина, тому її і ковбасить", - заявмв Длігач.

На фоні політичних коливань Заходу, Пекін діє більш прагматично, переорієнтовуючи свої фінансові потоки на нові стратегічні ринки: "Китай вивів інвестиції завчасно та проінвестував у Саудівську Аравію".

За Длігача, глобальний ландшафт формують різні сили. Серед них є сім'ї з їхніми місцевими інтересами, релігійні групи, конвенційний бізнес та інші. Проте саме представники технологічного сектору мають найбільшу перевагу завдяки своєму прагматичному підходу.

"Техноолігархи - це одна з сил. Вони найбільш консолідована з найбільш чіткою архітектурою майбутнього і найбільш, скажімо так, концентрована сила, яка знає, що когось потрібно використати, і використовують", - наголосив експерт.

Длігач акцентував, що цей горизонтальний вплив базується на технологічній потужності. Він зауважив, що навіть такі країни, як Росія та Китай, мають чіткіші стратегії, які часто ототожнюються безпосередньо з їхніми лідерами. На фоні всього цього руйнівники старих систем зараз більш зрозумілі та проявлені, аніж архітектори нових проектів, оскільки останнім ще зарано показувати свої карти до повної руйнації існуючого ландшафту.