Цивілізація вижила. Трамп сів у калюжу
Трамп, як і очікувалось, нагнітав, як міг — і в останній момент зробив крок назад. На два-три тижні
Це ж треба було в усьому цьому фарсі навіть літаки з британських баз підіймати, аби зрештою сісти в калюжу. Не економічно — тут я чомусь думаю, що Білий Дім хоч щось та урве (від самого початку ця спецоперація і була задумана про контроль за іранською нафтою) - а політично.
Великий Донні виявився дрібним і прогнозованим бізнесменом-шантажистом. Хоч це вже не така й велика новина. Він діє за одним і тим самим алгоритмом.
Але світ побачив місяць слабкої Америки. Без союзників і без політичної підтримки Європи, Британії, Канади, Австралії. Трамп через силу вимагає любові, а це ще більше від нього відгороджує людей, які звикли до партнерств, а не до банального шантажу.
Колись треба буде засісти та детально розписати психологічний портрет цього чоловʼяги (там, правда, за ним "підростає" ще один — який зі своєю "моральністю" може перевершити самого Трампа — і треба уже детально вивчати всі його ходи).
Читайте також: Трамп vs Іран. Тільки Бог знає, на скільки це затягнеться
Ще два з половиною роки нам доведеться мати справу саме з такою американською політикою — і її, на жаль, не зміниш. На наступні кілька місяців Трамп після заморожування конфлікту в Ірані повернеться у свою внутрішньополітичну пісочницю. Буде продавати американцям найвеличнішу перемогу над усіма злими силами у світі. Слава богу, це буде не про перемогу над Україною (хоч могло б і бути).
З хорошого — є надія, що ціни на нафту за місяць поповзуть вниз, а це означатиме, що Росія зароблятиме на війну менше.
На тлі зайнятості виборами до конгресу, нам би з європейцями використати момент і переформатувати процес переговорів. Переформатувати сам формат (сорі за тавтологію). Бо очевидно, що чинний тристоронній уже спрацює. Штати на фоні внутрішніх політичних протистоянь і по суті неоднозначної "перемоги" на Близькому Сході муситимуть зосереджуватися на собі. Ігри в потенційний бізнес з Путіним зараз більше забирають балів, ніж дають. А погрози вийти з НАТО ще більше обривають трансконтинентальні звʼязки, і Європа в якийсь момент змушена буде вибудовувати власну систему безпеки без США. Це питання вже перезріло. Подивимось, чим закінчаться вибори в Угорщині — власне це стане великою відправною точкою для багатьох змін.
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

