/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2Fef76962cda6d3b8e0dc765fa817096cd.jpg)
Епоха класичних союзів завершена: Куса пояснив, чому держави уникають жорстких угод
У сучасному геополітичному середовищі класичні військово-політичні союзи з чіткими та непорушними гарантіями безпеки втрачають свою актуальність, поступаючись місцем гнучким та короткостроковим ситуативним партнерствам.
Про це повідомив експерт з міжнародної політики Ілія Куса в ефірі політолога Юрія Романенка.
Глобальна політична система, яка спиралася на американське лідерство та ліберальні цінності, наразі переживає етап глибокої кризи та трансформації, наголосив Куса. Оцінюючи останні події на міжнародній арені, зокрема хаотичну політику Сполучених Штатів та ескалацію на Близькому Сході, аналітик зазначив, що колишній устрій світу остативно відійшов у минуле.
"Очевидно, що старий порядок не просто рухнув, а рухнув трагікомічно", - заявив Куса, додавши, що будь-який світовий порядок рано чи пізно стикається з руйнуванням.
Експерт провів яскраву історичну паралель між сучасними Сполученими Штатами та античним Римом, підкресливши, що процес занепаду не означає миттєвого апокаліпсису. За його словами, руйнування Римської імперії не було історією про миттєве знищення.
"Це ж не була історія про героїчних римлян, які оборонялися, але прийшла зла сила і всіх зламала. Там були свої цікаві сюжетні повороти, включно з варварами, яких спочатку інтегрували, вони перейняли цю культуру, а потім її зсередини просто розірвало", - пояснив експерт.
Куса наголошує, що Римська імперія не зникла з лиця землі, а трансформувалася у нові форми організації, як-от Візантія, яка проіснувала ще тисячу років.
Аналогічні процеси, на думку експерта, сьогодні відбуваються зі Сполученими Штатами. "Я думаю, Сполучені Штати в цьому контексті можна назвати нинішньою імперією. І вона в якийсь момент змінює свою політику, повністю переосмислює взагалі свою роль у цьому світовому порядку, відмовляється від нього і разом із ним починає руйнуватися або трансформуватися", - зазначив Куса.
Він додав, що ліберальний світопорядок, який США намагалися будувати після Другої світової війни та особливо після 1991 року, так і не став повноцінно глобальним, оскільки багато країн лише імітували демократичні зміни, залишаючись по суті авторитарними. Сучасні події є лише логічним наслідком цього тривалого переродження, де лідери на кшталт Дональда Трампа виступають каталізаторами неминучих змін.
Аналізуючи реакцію світових гравців на військові кризи, Куса відзначив фундаментальну зміну у підходах до формування коаліцій. "Одним із наслідків цієї трансформації світового порядку є процес розмиття поняття союз. Сучасні держави вважають занадто дорогим вступати в союзи з іншими державами", - зазначив експерт.
Він пояснив, що жорсткі зобов'язання вимагають величезних ресурсів і несуть у собі ризики втягнення у конфлікти, які країна не може контролювати.
Набагато вигіднішою стратегією для сучасних еліт є маневрування. "Простіше мати з державою ситуативне партнерство, яке ти в будь-який момент можеш закінчити, в будь-який момент можеш переключитися на інший інтерес або на іншого партнера, ніж підписувати договір, в якому брати на себе якісь залізобетонні зобов'язання", - підкреслив Куса.
Експерт навів приклад політики США, які показали, що можуть вступити у військову конфронтацію, навіть не консультуючись зі своїми найближчими партнерами, ставлячи їх у вкрай незручне становище.
За словами аналітика, очікування безумовної допомоги від союзників на кшталт НАТО є ілюзією, адже в критичний момент рішення завжди залежить від внутрішньої політики країни-гаранта.
"Навіть у рамках НАТО включається ось ця внутрішня політика, коли ти думаєш: добре, залетіли дрони... але кожен керівник починає думати, нам треба влазити в це чи ні. А якщо ми вліземо, чи буде це означати, що ми перебуваємо у стані війни?", - зауважив Куса.
Саме тому у майбутньому світопорядку будувати надійні системи колективної оборони стане набагато складніше, а державам доведеться більшою мірою покладатися на власні сили та шукати тимчасових союзників під конкретні завдання.

