Іранські генерали вивчають в'єтнамський план війни проти Америки - Фергюсон

Корпус вартових ісламської революції Ірану черпає стратегічне натхнення з В'єтнамської війни, розглядаючи американську внутрішню політику як вирішальне поле битви - а не військове.

Історик Ніл Фергюсон навів цю аргументацію в інтерв'ю The Free Press, зазначивши, що підхід КВІР повторює схему, давно усталену серед антиамериканських революційних урядів, повідомляє "Хвиля".

"Ідея вже міцно вкоренилась у будь-якому антиамериканському революційному уряді: Сполучені Штати, попри всю свою військову потужність, вразливі до внутрішнього тиску - особливо якщо він має економічний вимір", - сказав Фергюсон. КВІР моніторить американські опитування, відстежує падіння президентських рейтингів і прораховує інфляційний вплив закритої Ормузької протоки.

За словами Фергюсона, Іран вважає, що досяг перелому, бо Трамп відмовився від розгортання наземних сил для повернення контролю над протокою. "Те, що він цього не зробив, у Тегерані мають сприймати як грандіозну перемогу", - сказав він. З цієї позиції КВІР може собі дозволити гру на виснаження, яку свого часу довів до досконалості Північний В'єтнам: висувати максималістські вимоги й непохитно чекати, поки Сполучені Штати самі змінять свою позицію під тиском внутрішніх економічних проблем.

Північнов'єтнамський сценарій передбачав висунення дев'яти чи десяти безкомпромісних пунктів і просте очікування поступок від Вашингтона. Фергюсон спрогнозував, що та сама модель проявиться, якщо переговори в Пакистані колись відбудуться. "Цей північнов'єтнамський сценарій з великою ймовірністю буде продемонстровано, якщо переговори в Пакистані справді почнуться", - сказав він.

Іранський мирний план із десяти пунктів вимагає повного виведення американських військ із Близького Сходу, тотального контролю над протокою, воєнних репарацій і визнання права Ірану на збагачення урану - умови, які Вашингтон вважає неприйнятними. Фергюсон порівняв прірву між позиціями сторін із застряглими мирними переговорами між Україною та Росією, де війна вже йде п'ятий рік.

Раніше "Хвиля" розповідала, чому Брюссель не хоче ставати ключовим гравцем у війні з Іраном.