Втрата Сіверська: командир 11-го корпусу Сергій Сірченко попрощався з посадою

Подія розгорнулася 11 квітня, коли Сергій Сірченко, командир 11-го армійського корпусу, оголосив про завершення своєї місії. Це рішення, імовірно, стало наслідком втрати стратегічно важливого міста Сіверськ, що на Донеччині.

Сергій Сірченко очолював 11-й корпус майже 500 днів, провівши цей час безпосередньо на передовій. Його мотивація полягала в тому, щоб завжди бути поруч зі своїми бійцями, ділячи з ними всі труднощі та небезпеки одного з найзапекліших відтинків фронту.

Кадрове рішення про зняття з посади було прийнято після стрімкої втрати Сіверська. За даними військових, це стало однією з головних причин, що призвела до таких змін у командуванні корпусу.

Відомо, що російські війська захопили Сіверськ, скориставшись густими туманами, що стояли на Донеччині у листопаді та грудні 2025 року. Українські військові були змушені відійти, щоб зберегти особовий склад та боєздатність підрозділів, оскільки російські сили мали значну перевагу в живій силі та техніці.

Ситуація на цій ділянці фронту різко погіршилася наприкінці 2025 року, коли перший прорив російських військ у напрямку Сіверська було зафіксовано приблизно 24 листопада. Протягом місяця вони змогли просунутися до річки Бахмутівка та зайняти значну частину східних та центральних районів міста, що призвело до повної втрати Сіверська без перспектив його подальшого повернення.

Залишаючи посаду, Сергій Сірченко подякував підлеглим за спільну службу, наголосивши на важливості збереження людяності та стійкості навіть у найскладніших умовах війни, що, на його думку, відрізняє українських військових від ворога.

Аналітики DeepState 23 грудня повідомили про повний перехід Сіверська під контроль російських військ. Водночас, під час перших повідомлень про закріплення противника в місті, представники вищого командування ЗСУ заявляли про контроль над Сіверськом з боку українських сил.

На момент відходу ЗСУ, місто продовжувало залишатися під їхнім вогневим контролем, що дозволяло завдавати ударів по противнику, порушувати його логістику та стримувати подальше просування.

«Майже 500 днів на посаді. Не в тилу. Не на папері. На передовій — разом. Разом з вами. На одному з найзапекліших відтинків фронту цієї війни», — йдеться у публікації 11-го армійського корпусу на сторінці Facebook.

«Я не був ідеальним командиром. На війні ідеальних не буває. Бувало — тиснув. Мовчав, коли треба було говорити. Але одне я знаю точно. Я ніколи не ставав за вами. Я стояв поруч», — зазначив Сергій Сірченко у своєму зверненні.

Історія Сергія Сірченка є нагадуванням про високу ціну війни та важливість єдності перед обличчям викликів. Його слова про людей, які свідомо обирають боротьбу та щодня б'ють ворога, підкреслюють незламний дух українських військових, які продовжуватимуть триматися разом та підтримувати одне одного, гордо крокуючи до перемоги.