Із зони вогню на ПМЖ до Харкова: як вічнозелений сад із Вовчанська став переселенцем
Із зони вогню на ПМЖ до Харкова: як вічнозелений сад із Вовчанська став переселенцем

Із зони вогню на ПМЖ до Харкова: як вічнозелений сад із Вовчанська став переселенцем

До війни хвойний садок Світлани Балахніної був справжньою перлиною Вовчанська - місцем, де перехожі зупинялися біля хвіртки, милуючись ідеальними формами сосен і ялівців, вирощених звичайною вчителькою. Однак із початком повномасштабного вторгнення її «місце сили» опинилося на лінії вогню. Переживши окупацію, садок Світлани здійснив майже неможливе - переїхав на ПМЖ до Харкова.

Про те, як хвойні гіганти переживають війну, чому екзоти не прощають помилок і як виростити чотириметрову тую з крихітної гілки - у матеріалі Коротко про.

Кожному дереву потрібна любов

Дивовижної краси хвойний садок Світлана Балахніна створювала самостійно, навіть не маючи особливих знань у цьому.

- У нас як вважають: посадив дерево - і воно росте саме по собі, - ділиться з Коротко про Світлана Балахніна. - Ніхто особливо не морочиться. Але до кожного дерева потрібен інший підхід, догляд. І любов.

Наводить приклад - притчу про двох сусідів: у одного всі рослини квітнули і плодоносили, у другого – ні. Той не витримав, пішов за порадою.

- І сусід йому каже: а ти кланяєшся рослинам? Їх просто треба любити, – усміхається Світлана.

Саме любов допомогла вчительці без досвіду в садівництві виростити казковий сад. Як це краще робити, дізнавалася методом спроб і помилок. Каже: головне - не скільки років витратив, а наскільки ти захоплений своєю справою. Зважаючи на результат, вона має рацію. У її розсадник можна і екскурсії водити, і лекції для студентів читати з прикладами її досвіду.

Світалана впевнена – до кожної рослини потрібен особливий підхід та трохи любові. Фото: особистий архів Світлани Балахіної

Замість сливи – ялівець, замість яблуні – сосна

Почалося все з того, що до сім'ї прийшла біда. Помер батько Світлани. І дачу у Вовчанську не було тепер кому доглядати. Ніколи не займавшись садами-городами, Світлана з чоловіком привела ділянку до ладу, а потім почала стежити за плодовими деревами, що ростуть тут. Потроху розібравшись, вирішила щось додавати своє. Так з'явилися перші декоративні дерева.

Крок за кроком звичайна дачка перетворювалася на живий артоб'єкт.

– У нас там раніше були лише сливи, яблуні, помідорки, картопля – як у всіх, – згадує Світлана. – А хотілося, щоб був і гарний простір для відпочинку. Почала шерстити інтернет, дивитися на різні сади у світі.

Сад у Вовчанську був однією з головних пам'яток міста. Фото: особистий архів Світлани Балахіної

Колишній рай - під оптоволокном від дронів

Після початку війни садок залишився без нагляду – почалася окупація. Спочатку ще доглядали сусіди.

– Вони виїхали, коли дрон упав на авто біля їхнього будинку, – зітхає Світлана. – Ми відвідували, доки була можливість. Востаннє були у листопаді минулого року. Там дуже складно, там усе в оптоволокні від дронів, вони низько літають. Дамбу також зруйнували.

Перебралися спочатку до Кіровоградської області, сюди ж частково вдалося перевезти рослини. Потім повернулися до Харкова – ремонтувати пошкоджену "прильотом" до будинку квартиру. Вовчанськ деокупували. Здавалося, війна ось-ось закінчиться. Упорядкували дачу, сад… І - знову почався наступ. З 2024 року сад на ПМЖ переїхав до Харкова на нову ділянку.

Бажаєте інжир? Пробуйте, але потім не нарікайте

Таке захоплення – не дешеве задоволення. Це здається, що сади самі ростуть. Деякі види сосен, ялиць, за словами нашої співрозмовниці, можуть коштувати і 100 тисяч гривень – вони дуже довго ростуть, і весь цей час за ними потрібен особливий догляд. Декілька десятиліть їх потрібно формувати. Тому така ціна. Але зазвичай хвойне деревце коштує кілька тисяч.

Згодом захоплення переросло в роботу – сьогодні у подружжя розсадник декоративних рослин та дерев. Раніше він був у Вовчанську, зараз – у Харкові.

На новому місці дерева вже прижилися і освоїлися. Фото: особистий архів Світлани Балахіної

Рослини, які не вибачають помилок

- Але що я зрозуміла: якщо ти не маєш специфічних умов для догляду, то не треба вишукувати екзотичні рослини. Часто дзвонять: хочу інжир, хочу персики, гранат. Але у нас у Харкові, у такій кліматичній зоні, вони можуть рости хіба що у теплиці. Нехай їх вирощує Миколаїв, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кропивницький...

Світлана зазначає: якщо рослини вимагають спеціального догляду, коли господареві доведеться «танцювати навколо дерева з бубном», щоб досягти результату, то краще не починати.

– Більшість рослин у саду не повинні вимагати багато догляду, – впевнена Світлана. – Це моє переконання, і такі рослини я пропоную. Але якщо людина дуже хоче спробувати – нехай пробує. Я спочатку теж так робила з упевненістю, що вийде. А потім приходить розуміння: колесо вже вигадали. Клімат хоч і змінюється, але не настільки, щоб ми могли вирощувати екзоти. Наприклад, магнолія – дуже гарна, у нас у міському парку вона росте, усі біля неї фотографуються. Але їй весняні заморозки можуть зашкодити – квіти вже будуть негарними. А коштує вона недешево – 10-15 тисяч гривень за доросле дерево. Купиш, посадиш, а потім дивуватимешся – чому так некрасиво?

Також помилок не прощають гортензія, азалія, рододендрон, лохина. В основному ті, яким потрібен особливий ґрунт та догляд.

- Якщо вибирати найпростіше у догляді хвойне дерево - то краще ялівець, він найстійкіший, - зазначає Світлана. - Взагалі він росте в горах на схилах, на скелях, де ґрунту майже і немає.

За абрикоси ось у нас, на відміну від декоративних дерев, усі бояться, щоби не померзли. Але тут потрібно брати правильний сорт. Є ті, що цвітуть пізніше, ризик втратити врожай менше.

Головне - не тільки правильно вибрати саджанець, а й посадити з розумом. Перший може коштувати 200 гривень, а добрива для посадкової ями – 400. А якщо ще й дерево дороге, екзотичне – пропаде все гамузом. Після цього бажання займатися садом може зникнути.

Зі звичайного саду з плодовими деревами Світлана Балахніна створила справжній живий артоб'єкт. Фото: особистий архів Світлани Балахіної

Ділиться порадами на своєму каналі

Світлана впевнена: якщо посадив рослину – ти за неї відповідаєш. Як за взяту додому тварину. А от улюбленців серед своїх зелених «діток» вона не має: любить усіх однаково.

– Мій садок у Вовчанську був саме «моїм місцем»: там і небо інше, і пташки по-іншому співають, – згадує Світлана. - Коли туди приїжджаєш, то й сили з'являються, навіть якщо ледве тримаєшся на ногах. Наче друге дихання. Коли дивишся на чотириметрову тую, яку ти виростила з гілочки довжиною 5 см, – начебто виростають крила за спиною.

Щоб допомогти іншим уникнути помилок та правильно підібрати дерево для свого саду, Світлана Балахніна створила канал «Сад Світла Світлани». Там уже майже сотня тисяч підписників.

Теги за темою
Харків
Джерело матеріала
loader
loader