Дацюк: Від ТЦК до судів - країну поглинули корупційні мережі, де немає окремих винних

В Україні стало неможливо подолати корупцію за допомогою традиційних методів покарання окремих посадовців, оскільки хабарництво еволюціонувало у тотальні "корупційні мережі", до яких тією чи іншою мірою залучений весь державний апарат. Водночас глибока криза взаємних зобов'язань між громадянами та державою, що найбільш яскраво проявляється у конфліктах із ТЦК, ставить під сумнів саму здатність країни продовжувати збройну боротьбу.

Про це повідомив філософ Сергій Дацюк в ефірі політолога Юрія Романенка.

Аналізуючи соціальні групи та явища, які найбільше сприяють внутрішній деградації держави, експерт підкреслив, що корупцію більше не можна розглядати як злочин одинаків. Сучасна корупція в Україні - це злагоджений механізм кругової поруки.

"Щоб корупція відбулася, потрібна участь того, хто дає хабар, того, хто бере, органів, які їх покривають, та суду, який навмисно не карає винних. Це цілий ланцюжок соціальних груп, які, навіть не будучи прямими корупціонерами, виявляються втягнутими в цей незаконний процес", - пояснив Сергій Дацюк механіку системи.

За словами філософа, такі неформальні мережі пронизують усі без винятку життєво важливі сфери країни: від митниці на державному кордоні до системи територіальних центрів комплектування. Розслідувати ці злочини правоохоронцям стає вкрай важко саме через їхню масштабність.

"Подивіться на кордон або на ТЦК. Це не окремі хабарники, це розгалужені корупційні мережі. Якщо спробувати розкрити таку мережу повністю, раптом виявиться, що в цьому злочині замішана абсолютно вся держава", - констатував експерт.

З огляду на таку ситуацію, мислитель робить невтішний висновок щодо ефективності роботи антикорупційної вертикалі в нинішніх умовах. Мережева структура робить систему невразливою до точкових арештів.

"Сьогодні корупцію стало принципово неможливо переслідувати та карати. Це вже не просто хабарництво, це мережі, куди залучений весь державний апарат. Там більше нікого ловити і нікого карати, адже це стала системна проблема самої держави", - підкреслив філософ.

Проте не менш гострою та вибухонебезпечною проблемою, яка загрожує національній безпеці зсередини, Дацюк вважає ситуацію навколо примусової мобілізації. Відчуження між суспільством та владою досягло критичної межі, що руйнує базовий суспільний договір.

"Відбувається масштабна ерозія зобов'язань громадян перед державою. Підривається сам принцип взаємності прав та обов'язків, зникає легітимність влади, а індивідуальне ухилення від мобілізації стає головною стратегією виживання українців", - зазначив мислитель.

Експерт висловив серйозне занепокоєння тим фактом, що силовий спротив діям військкомів стає буденністю. На його переконання, держава зараз ходить по лезу ножа, і планування довгострокової війни без вирішення цього внутрішнього конфлікту є ілюзією.

"Коли сьогодні хтось розповідає, що ми зможемо воювати ще два-три роки, постає логічне запитання: ми ці роки будемо воювати так само з ТЦК чи тільки із зовнішнім ворогом? І чи стане випадків самовільного залишення частини ще більше, ніж є сьогодні?", - поставив риторичне запитання Сергій Дацюк.