Іран таємно використав китайський супутник TEE-01B для атаки на бази США

Наприкінці 2024 року, затаємничено від поглядів світової спільноти, Повітряно-космічні сили Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) уклали угоду, яка назавжди змінила їхні можливості. Після успішного запуску з території Китаю супутника TEE-01B, Іран отримав доступ до потужного інструменту спостереження.

Цей супутник, розроблений китайською компанією Earth Eye Co, яка пропонує послугу "доставки на орбіту", був нібито призначений для цивільних цілей, таких як моніторинг океану, сільського господарства та управління надзвичайними ситуаціями. Проте, прихована мета TEE-01B була зовсім іншою – стати очима Ірану над американськими військовими базами.

У березні, за кілька тижнів до того, як американські літаки на авіабазі Принца Султана в Саудівській Аравії були уражені, супутник TEE-01B здійснив серію спостережень за цим об'єктом. Журнали спостережень зафіксували знімки авіабази 13, 14 та 15 березня, безпосередньо перед і після ударів дронів та ракет.

Згодом список об'єктів під наглядом TEE-01B розширився. Супутник здійснював спостереження за авіабазою Муваффак Салті в Йорданії, аеропортом Ербіль в Іраку та об'єктами поблизу військово-морської бази П'ятого флоту США в Манамі, Бахрейн, в період, коли КВІР заявляв про атаки в цих регіонах. Крім того, були моніторинговано бази Кемп Бюрінг та Алі Аль-Салем у Кувейті, військова база США Кемп Лемонньє в Джибуті, міжнародний аеропорт Дукм в Омані, контейнерний порт Хор-Факкан та електростанція та опріснювальна установка Кідфа в Об'єднаних Арабських Еміратах, а також алюмінієвий завод Альба в Бахрейні.

Іранські військові документи, що просочилися в мережу, підтвердили, що КВІР не лише придбав TEE-01B, а й отримав доступ до мережі комерційних наземних станцій іншої китайської компанії Emposat. Ці станції розкинулися по Азії та Латинській Америці, забезпечуючи Тегерану широкі можливості для збору розвідувальних даних. Координати з часовими мітками, супутникові знімки та орбітальний аналіз чітко засвідчили: іранські військові командири систематично доручали супутнику моніторити ключові американські військові об'єкти.

Цей таємний договір обійшовся Ірану близько 250 мільйонів юанів, або 36,6 мільйона доларів США. За ці кошти Аерокосмічні сили КВІР, відповідальні за програми балістичних ракет, безпілотників та космічних апаратів, отримали в свої руки інструмент, який, за словами колишнього аналітика ЦРУ Джима Ламсона, значно розширив розвідувальні можливості Ірану.

Ця подія відбувається на тлі поглиблення співпраці Ірану з Росією, яка вже раніше запускала іранські супутники. Президент Володимир Зеленський 28 березня заявив, що російські супутники фіксують військові об'єкти США на Близькому Сході в інтересах Ірану, а 5 квітня заявив, що Росія надала Тегерану супутникові розвідувальні дані про енергетичну систему Ізраїлю, охоплюючи 50–53 об'єкти. Ці взаємодії вказують на формування "вісі зла", куди входять Китай, Росія, Іран та Північна Корея, що змінює баланс сил у регіоні.

Колишній аналітик ЦРУ Джим Ламсон зазначив, що поєднання супутникових даних з Іраном та можливих російських знімків створює потужний розвідувальний інструмент. У відповідь на ці дії, Дональд Трамп звернувся до Сі Цзіньпіна з проханням не надавати Ірану зброю. Хоча Сі відповів, що Китай не постачає зброю Тегерану, канал повідомив, що Китай готується поставити Ірану нові системи протиповітряної оборони. На тлі цих подій Дональд Трамп в інтерв'ю Sky News Марку Стоуну заявив, що досягнення угоди з Іраном є "дуже ймовірним" до кінця поточного місяця.

"Іран має агентів, які спостерігають за базами США. А поєднання цього з супутниковими даними і навіть російськими знімками – це дуже потужний інструмент", – зауважив колишній аналітик ЦРУ Джим Ламсон, підкреслюючи значне розширення розвідувальних можливостей Ірану завдяки супутнику TEE-01B.

"Якщо Іран отримує підтримку від Financial Times та Росії одночасно, це змінює баланс сил на Близькому Сході", – наголошують експерти, вказуючи на наслідки посилення співпраці між цими державами.

Цей епізод демонструє складну павутину міжнародних відносин та дедалі зростаючу роль технологій у сучасному веденні військових дій. Майбутнє Близького Сходу залишається невизначеним, але одне зрозуміло: таємні угоди та технологічні здобутки продовжуватимуть формувати геополітичний ландшафт.