Визначено відповідальних за удар С-300 по "Фактор-Друк": 4 генерали отримали підозри

Ранок 23 травня 2024 року в Харкові залишав за собою руйнівні наслідки: поліграфічний комплекс "Фактор-Друк" був зруйнований внаслідок ракетного удару. Картина розбитого підприємства, де ще нещодавно друкувалися шкільні підручники, видавалася моторошною.

Співробітники Державної розвідки Міністерства оборони України та Служби безпеки України, спільно з Офісом Генерального прокурора, розпочали розслідування. Їхня місія була чіткою: ідентифікувати тих, хто стояв за цією атакою на цивільний об'єкт.

Протягом декількох місяців тривали комплексні заходи, що включали збір розвідувальних даних та аналіз доказів. Важливу роль у розслідуванні здійснювали співробітники Служби безпеки України спільно з Офісом Генерального прокурора за участі Головного управління розвідки Міноборони.

Слідство встановило, що до удару були причетні чотири особи з командування збройних сил РФ: генерал-полковник Олексій Кім, який ухвалив рішення про обстріл; полковник Сергій Монєтов, що зібрав розвідувальні дані та ініціював включення об’єкта до переліку цілей; віцеадмірал Олександр Пєшков, який відповідав за планування удару; та генерал-лейтенант Андрій Циґанов, який віддав безпосередній наказ про пуск ракет по підприємству.

Цю атаку, за даними слідства, здійснили військовослужбовці спеціальної тактичної ракетної групи №3, створеної на базі 568-го зенітно-ракетного полку 76-ї дивізії протиповітряної оборони 14-ї армії ВПС та ППО Центрального військового округу РФ. Зараз названим фігурантам заочно повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України – порушення законів та звичаїв війни, що спричинило загибель людей.

Наразі у Фейсбуці ГУР підкреслено, що комплексні заходи для притягнення винних до відповідальності тривають, а "Фактор-Друк" повернувся до роботи менш ніж через рік після обстрілу завдяки допомозі американського мецената Говарда Баффета.

Поліграфічний комплекс "Фактор-Друк" є одним із найбільших у Східній Європі та відіграє ключову роль у забезпеченні України освітньою літературою. До повномасштабного вторгнення на ньому друкувалося понад 40% шкільних підручників. Руйнування такого підприємства мало значний вплив на освітній процес та культурну сферу країни.

Цей інцидент є одним з численних прикладів обстрілів цивільних об'єктів в Україні, які розслідуються як воєнні злочини. Міжнародна спільнота та українські правоохоронні органи продовжують документувати ці дії, щоб забезпечити справедливість та притягнути винних до відповідальності.

Визначення конкретних виконавців та організаторів цього злочину є важливим кроком до відновлення справедливості та демонструє непохитну рішучість України в документуванні та покаранні воєнних злочинців. Це також є нагадуванням про руйнівні наслідки війни для цивільного населення та інфраструктури.