Лукашенка стримує страх за "власне крісло": чи вступить Білорусь у війну?

Військовий експерт Олег Старіков відзначив, що головною ознакою можливої участі країни у війні є зміна режиму функціонування армії, що включає мобілізацію, переведення військ у підвищену бойову готовність, нарощування ресурсів, а також перебудову економіки на воєнний лад. Наразі жоден із цих індикаторів не спостерігається, адже армія Білорусі діє у штатному режимі і не готується до широкомасштабного наступу.

Експерти припускають, що білоруська армія з її чисельністю до 70 тисяч військових, хоч і боєздатна та має сильний сухопутний компонент, включаючи ракетні війська та артилерію, все ж орієнтована на оборонні завдання. Вона здатна стримувати або прикривати напрямки, але не вести масштабні наступальні операції. Видання "Телеграф" повідомляло, що відповідно до української класифікації, це відповідає двом корпусам — серйозній силі, недостатній для стратегічних наступальних операцій на широкому фронті.

Білорусь виступає у ролі буферної зони між Росією та країнами НАТО, а не ударного кулака. Вся її військова інфраструктура та система підготовки будувалися десятиліттями саме для оборонних дій та прикриття Росії. Для наступу армії довелося б повністю перебудовувати логістику та систему управління, до чого вона зараз не готова.

Проте, Олександр Лукашенко усвідомлює, що пряме втягування у війну несе серйозні внутрішні ризики: від падіння лояльності силових структур до масових протестів у разі значних втрат серед військових. За словами політолога Дмитра Болкунця, білоруське суспільство не готове до війни, а поява "цинкових трун" може швидко дестабілізувати країну.

Географічний аспект також відіграє важливу роль. Північний кордон України є складною для наступу місцевістю з лісами, болотами та замінованими ділянками. Масштабні наступальні дії тут ускладнені технічно та вимагають значних ресурсів і підготовки. Експерти наголошують, що інформаційні вкиди про можливий наступ із Білорусі є частиною стратегії Росії, спрямованої на розпорошення українських сил.

Попри те, що Білорусь у 2022 році надала свою територію для російського вторгнення, Олександр Лукашенко досі утримується від відправки своїх солдатів у бій. Він робить усе можливе, щоб 1200 кілометрів спільного кордону залишалися "холодними", а не "гарячими". Це бажання зберегти владу, адже вступ у пряму війну може стати фатальним для його режиму.

Водночас, Білорусь залишається стратегічним активом Росії, і ризик її глибшого втягування у війну не можна повністю відкидати. Йдеться про можливе посилення контролю Росії над Білоруссю або розміщення на її території значного російського військового угруповання.

«Тобто білоруська армія — це щит, а не меч. На ведення повноцінних наступальних операцій вона просто не розрахована», — пояснив військовий експерт Олег Старіков.

Експертне середовище сходиться на висновку, що безпосередніх ознак підготовки до вторгнення з боку Білорусі немає, а ймовірність її прямого вступу у війну залишається низькою. Проте, фактор північного напрямку надалі використовуватиметься як інструмент військово-політичного тиску на Україну, підкреслюючи триваючу напругу в регіоні.