Війна змінює вплив РФ: Імперські амбіції Путіна під загрозою

Для Володимира Путіна, який мріє про відновлення влади радянського зразка, війна проти Ірану принесла короткострокові економічні дивіденди у вигляді подорожчання нафти та тимчасового послаблення санкцій. Однак ця фінансова передишка приховує серйозний удар по статусу «великої держави», який Кремль так ретельно вибудовував.

Іран був ключовим партнером Москви на Близькому Сході, забезпечуючи постачання дронів для війни в Україні та допомагаючи обходити західні обмеження. Проте руйнування іранської економіки та військової машини силами США та Ізраїлю, як зазначає The New York Times., стало черговою ланкою в ланцюгу зовнішньополітичних поразок РФ.

Раніше Кремль вже не зміг запобігти падінню Башара Асада в Сирії, що поставило під загрозу існування російських військових баз. У січні американський рейд у Венесуелі фактично усунув південноамериканського союзника Путіна, Ніколаса Мадуро. Тепер Росія змушена запитувати дозвіл у США, щоб доставити танкер з пальним на Кубу, яка перебуває у кризі через зупинку поставок венесуельської нафти.

Згодом російські нафтові компанії були витіснені з постмадурівської Венесуели, а американські військові захоплювали російські танкери за порушення санкцій. Ця ситуація бентежить Путіна, який тривалий час розраховував на «таємничу симпатію» Дональда Трампа, сподіваючись використати її для легітимізації захоплення Донбасу та нейтралізації України.

Непередбачуваність Трампа створює для Кремля нерозв'язну дилему. Захоплення Путіним легко змінюється різким осудом, попри те, що російський лідер уникає його особистої критики. Внутрішня ситуація в Росії також погіршується, оскільки українські дрони успішно атакують нафтобази, а втома від війни серед росіян зростає, про що свідчать опитування: 67% громадян виступають за мирні переговори.

Війна виснажує російські фінанси, про що свідчить інформація про те, що Путін особисто звернувся до олігархів із проханням про «добровільні внески» до бюджету. Попри заперечення Кремля, визнання того, що один із магнатів пообіцяв державі величезну суму, лише підтверджує дефіцит ресурсів.

Експерти наголошують, що кожен день продовження війни позбавляє Росію шансів на технологічний розвиток, змушуючи її відставати від провідних держав. Тимчасові вигоди від іранської кризи не скасовують головного стимулу для Кремля – необхідності припинення агресії проти України, оскільки насильство лише поглиблює стратегічний глухий кут Москви.

Попри стриманість у критиці Трампа, Москва намагається протидіяти США в іранському питанні. Так, Путін засудив ліквідацію аятоли Алі Хаменеї, а міністр Сергій Лавров під час візиту до Китаю відкрито підтримав право Ірану на збагачення урану, що йде врозріз із вимогами Вашингтона. Трамп, своєю чергою, скептично оцінює допомогу РФ Ірану, водночас погрожуючи виходом із НАТО через небажання союзників брати участь у деблокаді Ормузької протоки.

«Мені здається, що ті, хто залучений у конфлікт, самі нічого не можуть передбачити, але для нас це ще складніше», — заявив Путін на засіданні Російського союзу промисловців і підприємців.

«Кожен день, поки триває війна, Росія дедалі більше відстає у великодержавному змаганні, яке визначатиме світову геополітику найближчих років», — зауважив Томас Грехем, науковий співробітник Ради з міжнародних відносин.

Для продовження війни проти України Росії потрібні не тільки ресурси, а й нові стимули для її закінчення. Майбутнє її геополітичного впливу залишиться під питанням, якщо не будуть знайдені шляхи для виходу з цього глухого кута.