"Символічне" членство в ЄС: так дитині купують в магазині форму поліцейського

Претензій до країн-членів ЄС в мене, якщо чесно, небагато. Якщо декларувати готовність до реформ на 100%, а робити їх на 9%, спочатку офіційно пообіцяти ДБР, ОГП, суди та решту, а потім фактично офіційно відмовитися — то і з іншого боку рівень готовності отримаєш відповідний.

Та й таких країн-повних членів всередині ЄС, які по черзі не можуть визначитися то з інституціями, то з геополітичним вектором, то взагалі демократія вони чи ні — майже весь східний фланг і ще трохи.

Чи добре це для України і чи допоможе "реальному" вступу?

Сильно сумніваюся.

Бо надто комфортним буде новий "символічний" статус-кво для всіх.

Для влади — оголосити це повною перемогою (ми ж казали, що вступимо у 2027!), а все решту — бюрократичними дрібницями, за які не варто так сильно напрягатися (привіт, реформи).

Для ЄС — отримувати бенефіти від поглибленої співпраці з Україною без великих ризиків. І перемикнутися на інші 10 потенційних членів (від Ісландії до Молдови), які показують явно кращі готовність і прогрес.

Для популістів, євроскептиків і інших різної маси друзів ворога — взагалі ідеальний ґрунт аби розповідати, що "ми ж вам казали, що вас там не чекають окрім як збирати на кухні дрони". А тому нам тут потрібні "багатовекторність" і "свій особливий шлях".

Читайте також: Україна не має погоджуватися на подібні ініціативи: Рейтерович про "тіньове членство" в ЄС

А що для громадян?

"Символічний" статус, якісь "розширені можливості". Може навіть новий дизайн паспорта за те, що такі сміливі.

Так приблизно дитині купують в магазині форму поліцейського. Бо їй дуже хочеться виглядати дорослою і важливою. Але пройти відповідні підготовку і тренування вона ще не може. Не кажучи вже про готовність до реальних повноважень.

Чи варто це всього того, чим українці пожертвували вже і жертвують кожен день? На це питання, думаю, кожен з нас може відповісти самостійно.

Насправді я дуже хочу помилитися і почути аргументи чому це добре. Окрім оцього: "треба якось рухатися".

Впевнений, будуть іще хороші тексти від фахівців, які на євроінтеграції розуміються сильно краще за мене, які я з задоволенням прочитаю.

Але поки даруйте — настрій в мене не надто оптимістичний.

Джерело

Про автора. Михайло Жернаков, співзасновник і голова правління Фундації DEJURE.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.