ОАЕ залишають ОПЕК після 60 років, змінюючи баланс нафтового ринку

Протягом шістдесяти років ОАЕ були невід'ємною частиною ОПЕК, спочатку через емірат Абу-Дабі з 1967 року, а потім як самостійна держава з 1971 року. Ця співпраця забезпечувала країні стабільність та вплив на світовому нафтовому ринку, де вона володіє близько 6% світових нафтових резервів і забезпечує 8% світового експорту.

Рішення про вихід було зумовлене військовим конфліктом з Іраном, який дестабілізував світову економіку та спричинив енергетичний шок. Міністр енергетики ОАЕ Сухейль аль-Мазруї заявив, що рішення було суто політичним і ухвалене після ретельного аналізу поточної та майбутньої енергетичної стратегії країни, без консультацій з іншими державами.

Серйозну роль у цьому рішенні відіграла критика з боку ОАЕ на адресу інших арабських держав, які, на думку Абу-Дабі, не надали достатньої підтримки на тлі іранських атак. Дипломатичний радник президента ОАЕ Анвар Гаргаш висловив глибоке розчарування позицією Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, вважаючи її військово та політично найслабшою в історії.

Емірати все більше прагнуть реалізовувати власну незалежну зовнішню політику на Близькому Сході, що часто йде врозріз з позиціями інших арабських країн, зокрема Саудівської Аравії. Це проявляється як в економічних питаннях, так і у війні в Ємені.

Вихід ОАЕ з ОПЕК відкриває нові можливості для країни, знімаючи з неї зобов'язання дотримуватися квот на видобуток нафти, що дозволить збільшувати його на власний розсуд. ОАЕ заявили, що продовжуватимуть діяти відповідально, поступово та виважено виводячи додаткову продукцію на ринок відповідно до попиту.

Цей крок також розцінюється як політична перемога для президента США Дональда Трампа, який раніше звинувачував ОПЕК у завищенні цін на нафту та експлуатації військової підтримки США країнам Перської затоки. Трамп наголошував, що ОПЕК «оббирає решту світу».

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), заснована в 1960 році, об'єднує 12 держав, включаючи Алжир, Ірак, Іран та Саудівську Аравію, і контролює близько 30-35% світового видобутку нафти та 80% підтверджених запасів.

ОПЕК+, розширений формат, що з'явився у 2016 році, включає також великих виробників нафти, таких як Росія, Казахстан та Малайзія. Цей альянс був покликаний посилити контроль над цінами та обсягами видобутку, але зіткнувся з проблемами експорту через Ормузьку протоку – ключовий маршрут, яким проходить близько п'ятої частини світових поставок нафти та скрапленого природного газу, де загрози та атаки з боку Ірану ускладнюють судноплавство.

«Це політичне рішення, яке було ухвалено після ретельного аналізу нинішньої та майбутньої політики, пов’язаної з рівнем видобутку», — заявив міністр енергетики ОАЕ Сухейль аль-Мазруї, додавши, що консультацій з іншими державами не проводили.

«Країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки підтримували одна одну логістично, але політично та військово, я думаю, їхня позиція була найслабшою в історії. Я очікував такої слабкої позиції від Ліги арабських держав, і мене це не здивувало, але я не очікував цього від Ради співробітництва країн Перської затоки, і мене це дивує», — зазначив Анвар Гаргаш, повідомило видання Al Jazeera.

Вихід ОАЕ з ОПЕК стане значним ударом по організації та її фактичному лідеру, Саудівській Аравії, потенційно спричинивши хаос та послабивши її позиції на світовому ринку. Це рішення, називає «ЄП» та Reuters, демонструє прагнення ОАЕ до більшої самостійності в енергетичній політиці та може мати довгострокові наслідки для світових цін на нафту і геополітичного балансу регіону, сприяючи як можливим коливанням цін, так і зміні партнерських відносин на Близькому Сході, про що повідомляє Reuters.