12-річний герой: як школяр знешкодив дрон, що летів на його родину

Анатолій, найстарший серед п'яти дітей, одразу усвідомив небезпеку. Він побачив, як безпілотник на оптоволокні змінює напрямок руху, прямуючи прямо до його рідних. «Він просто летить, я бачив, що починає повертати. Тільки присів, дивлюсь — він наверх. Кажу: «Усе, 15 секунд, і рву!» — згадує хлопець той момент вирішального рішення.

Знання, які могли врятувати життя, Анатолій отримав від знайомих військових, яким допомагав пиляти дрова. Один з бійців, побачивши оптоволокно на спиляному дереві, навчив його, як правильно розривати ці нитки, наголосивши, що це варто робити лише у рідкісних випадках крайньої необхідності. Цей фатальний момент настав.

Коли племінник Анатолія вибіг і закричав: «Рви!», спрацював інстинкт. «Я рву і бачу, що він пішов розганятись угору, бо втрачає керування і починає падати», — розповідає школяр. Дрон, що не отримав необхідного сигналу, втратив контроль і впав у кущі за 100-150 метрів від дітей, не вибухнувши.

Анатолій зізнається, що йому було по-справжньому страшно, адже це був його перший досвід знешкодження безпілотника, але страх за рідних пересилив усе. Батько Анатолія, Володимир Полторацький, не одразу зрозумів масштаби події, але коли дізнався, його охопила гордість за сина: «Страху нагнав усім: і матері, і батькові. Психологічно встояв, молодець. Отже, росте чоловік».

Після цього інциденту родина прийняла рішення покинути небезпечну Семенівку і переїхати до Чернігова, щоб оформити статус внутрішньо переміщених осіб. Навіть у новому місті Анатолій залишається надійною опорою для своїх молодших братів і сестер, про що пишаючись згадує його батько.

Ця подія глибоко вплинула на хлопця: він почав мріяти про закінчення війни і прагне стати військовим, працювати з безпілотниками та допомагати країні, як це зробив під час небезпечної події.

Попри героїзм Анатолія, фахівці попереджають про надзвичайну небезпеку самостійного знешкодження дронів. Операційний директор центру підготовки операторів БпЛА «Крук» Микита Гавриленко пояснив, що FPV-дрони рідко літають поодинці; їх часто супроводжує інший розвідувальний дрон, що може надавати цілевказівки.

У разі спроби знешкодити дрон, така особа може стати пріоритетною ціллю для ворожої техніки. Саме тому важливо діяти вкрай обережно та, за можливості, не наближатися до таких пристроїв.

«Я вже майже нічого не боюсь. Так, страх «шахеда» ще є. Але поживши в Семенівці, коли воно літало над головою, то не страшно», — розповідає Анатолій Прохоренко.

Батько хлопця, Володимир Полторацький, зазначив: «Страху нагнав усім: і матері, і батькові. Психологічно встояв, молодець».

Історія Анатолія — це свідчення неймовірної мужності дитини, яка попри страх, змогла захистити своїх рідних у критичний момент. Вона також є нагадуванням про постійну загрозу та важливість усвідомлення ризиків у прифронтових регіонах. Проте головною його мрією нині залишається одне — швидке завершення війни.