Стратегія "далекобійних санкцій" – не дати ворогу оговтатися

Невідомо, чи доніс вітер з моря до мешканців узбережжя Краснодарського краю РФ звуки чергового вибуху, але факт: за 210 км від Туапсе Сили оборони України уразили танкер російського тіньового флоту – підсанкційне судно Marquise під прапором Камеруну. Це лише частина добрих новин, пов’язаних з нашими "далекобійними санкціями".

Уночі запалав один із найбільших нафтопереробних заводів на болотах – НПЗ "Орськнафтооргсинтез", а також виробничо-диспетчерська станція "Пермь". Українські безпілотники атакували кілька промислових об’єктів в Оренбурзькій області та Пермському краї – більш ніж за 1500-1800 кілометрів від кордону з Україною.

Це означає, що сьогодні в межах нашої досяжності перебувають фактично всі найбільш густонаселені регіони так званої "Російської Федерації".

Проте це ще не межа наших можливостей.

Сили оборони виходять на новий етап застосування української зброї. "Далекобійні санкції" стають ще більш далекобійними. Такою є одна із наших відповідей на повітряний терор росіян.

Але справа не лише у відплаті. Удари Сил оборони максимально раціональні. Як зазначає Верховний головнокомандувач: "Кожне влучання зменшує можливості російської воєнної промисловості, логістики, нафтового експорту".

Це не риторика, а щоденна робота. Наші результати вже фіксують і західні аналітики. Так, в Інституті вивчення війни (ISW) зазначають: Україна посилює удари по російській нафтовій інфраструктурі саме в той момент, коли Росія намагається скористатися глобальною енергетичною кон’юнктурою для фінансування війни.

Нам це вдається робити не час від часу, а на системному рівні. Ми вже перебили – і продовжуємо перебивати – можливість агресора заробляти на високих цінах на нафту.

На початку квітня Росія втратила до 40% експортних потужностей, і ця тенденція зберігається. Як наслідок, економічна криза на болотах поглиблюється: дефіцит бюджету зростає, кількість банкрутств збільшується, економіка дедалі більше скочується до "планово-адміністративно-мобілізаційної" моделі – зі всіма її хронічними вадами.

Поки що противник має ресурс для ведення наступальних дій. Але ще кілька місяців наших "далекобійних санкцій" – і деградація російської нафтової галузі, а разом з нею й усієї економіки та соціальної сфери, може сягнути критичної межі, за якою починається некерованість.

Частина російської "еліти" це вже відчуває. Звідти дедалі частіше лунають сигнали – обережні, завуальовані, але цілком однозначні: найбільш розумні болотні істоти починають волати про мир. Намагаються достукатися до Кремля, до того самого "бункера ухвалення рішень", через блогерів, підкилимних "дипломатів", через будь-які доступні канали.

Щури відчувають запах катастрофи. Вони не помиляються. Смола вже розтікається із НПЗ їм під ноги. Ресурсна база терористичного режиму горить і має вигоріти вщент. А недоімперія – впасти.

Тож анонсуємо нові пожежі. Працюємо. Слава Україні!

Оригінал