Корупція і війна. Як це було в інших країнах

Погано, що прийшлось розпочинати саме так, із проблем керівництва країни й наближених до нього осіб, що тактично створює ризики та загрози під час війни, але стратегічно веде до зміцнення країни та спроможності перемогти ворога. 

Звісно, і вороги і навіть деякі партнери можуть скористатися ослабленням керманичів і можливою надлишковою інформацією з оборонного сектора для ворога. Але, якщо нічого зараз не робити, буде ще небезпечніше. 

Досвід країн, які десятиліттями перебувають у стані війни, або пережили масштабні конфлікти, показує: корупція в оборонному секторі є прямою загрозою виживанню держави.

Міжнародний досвід також свідчить, що в умовах війни корупція зазвичай зростає через концентрацію влади, обмеження прозорості та необхідність швидкого прийняття рішень. Водночас такий кризовий період може стати каталізатором для радикальних реформ, які в мирний час гальмувалися. 

Україні вже давно треба було виробити свою модель зменшення корупції саме під час війни. Ніколи не пізно. Без цього - на перемогу можна буде лише без надії сподіватися…

Читайте також: Хто "злив" "файли Міндіча"

Що є цікавим з міжнародного досвіду?

Хорватія

• Нульова толерантність до "своїх": хорватський досвід показав, що наближеність до керівництва країни, навіть статус ветерана не має бути індульгенцією за корупційні злочини.
• Зовнішній стимул: процес вступу до ЄС був головним рушієм реформ, оскільки без реальних кроків з боротьби з корупцією країна не могла приєднатися до Євросоюзу.

Сполучені Штати Америки

Досвід США під час Другої світової війни є класичним прикладом того, як парламентський нагляд та цивільний контроль можуть стримувати корупцію навіть у періоди екстремальних військових витрат. 

Головним інструментом цієї боротьби став Комітет Трумена (офіційно — Спеціальний комітет Сенату з дослідження програми національної оборони).

У 1941 році сенатор Гаррі Трумен (майбутній президент США) ініціював створення комітету, занепокоєний повідомленнями про марнотратство та зловживання при будівництві військових об'єктів. 

Основні досягнення комітету:

* Економія коштів: За оцінками, комітет заощадив державі близько $10–15 мільярдів (у цінах того часу).

* Виявлення неякісної продукції: Було викрито постачання дефектних авіадвигунів та неякісної сталі, що врятувало життя тисячам американських військових.

• Боротьба з монополіями: Комітет викрив спроби великих корпорацій штучно обмежувати виробництво стратегічних матеріалів для утримання високих цін.
• Контроль за "людьми за долар": було виявлено конфлікт інтересів у топменеджерів корпорацій, які працювали в уряді за номінальну зарплату, але продовжували лобіювати інтереси своїх компаній.

Окрім комітету, США впровадили низку інституційних запобіжників:

1. War Production Board (Рада з військового виробництва) - централізований орган, який регулював розподіл ресурсів та видачу військових контрактів, мінімізуючи хаотичні закупівлі, що створювали ґрунт для відкатів.
2. Закон про помилкові вимоги (False Claims Act): хоча закон діяв ще з часів Громадянської війни, під час Другої світової він активно використовувався для покарання підрядників, які завищували ціни.
3. Публічність та прозорість: Комітет Трумена провів понад 430 відкритих слухань та опитав майже 1800 свідків. Всі звіти комітету ухвалювалися одностайно обома партіями, що унеможливлювало політичне прикриття корупціонерів. 

Чому це спрацювало?

Ефективність боротьби в США базувалася на незалежності контролю. Комітет Трумена не підпорядковувався Білому дому, що дозволяло йому критикувати навіть президентську адміністрацію Рузвельта за помилки в оборонному плануванні.

Читайте також: Міндічгейт 2.0. Проміжні підсумки

Південна Корея

Історія Південної Кореї містить один із найтрагічніших прикладів наслідків військової корупції, який став уроком для всієї нації. 

• Трагедія Національного корпусу оборони (1950–1951): Під час Корейської війни через розкрадання коштів високопосадовцями десятки тисяч призовників загинули не від куль, а від голоду та обмороження. Це призвело до розстрілу п’яти винних чиновників та радикального перегляду контролю.
• KONEPS (Електронні закупівлі): Республіка Корея створила одну з найдосконаліших у світі систем електронних торгів. Це дозволило значно знизити рівень "відкатів" та непрозорих домовленостей у державному секторі.

Держава Ізраіль

В Ізраїлі боротьба з корупцією в армії базується не на великій кількості цивільних контролерів, а на жорсткій внутрішній етиці та кримінальному законодавстві.

• Суспільний договір: в ізраїльському суспільстві корупція в армії сприймається як синонім національної катастрофи. Оскільки в армії служить майже кожен (система резервістів), будь-яке розкрадання сприймається як крадіжка у власної родини.
• Спадковість та елітарність: військові підприємства впроваджують політику "нульової толерантності" до хабарництва, оскільки їхнє виживання залежить від міжнародних контрактів та довіри партнерів.
• Слабке, але зрозуміле місце — прозорість: попри високу ефективність, Transparency International зазначає, що оборонний сектор Ізраїлю залишається досить закритим від громадського контролю через таємність військового бюджету. 

Ці приклади показують, що ідеальної моделі немає, але є таки дієві механізми для системної протидії корупції в оборонному секторі, навіть під час війни.

Корупція — явище, притаманне багатьом країнам. Важливо, які масштаби і її тип. До того ж — це не єдина складова корозії, що нищить ефективність державного управління. 

Боротьба з корумпованими персоналіями не дорівнює системній протидії корупції. А проте, якщо джина випустили з пляшки — його вже назад не запхаєш. 

Має бути реакція. Оперативна. Системна. Не словами, а діями!

У людей, і на фронті, і в тилу — загострений запит на справедливість. Задовольнити його — це необхідна умова виживання чинної влади і в цілому країни. 

Ми всі — в одному човні! І цей човен має залатати пробоїни та випливти з буремних хвиль, а тонути будуть лише ворожі кораблі!

Джерело

Про автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у США

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.