Приховані маневри: як Росія готується до масштабного наступу на Запоріжжя

На початку літнього сезону, російське командування здійснило зміну акцентів у своїх операційних зонах. Збройні угрупування "Днепр" та "Восток" тепер зосереджують свої основні зусилля на південному сході від Запоріжжя, зокрема в районі Оріхова. Це зміщення сил є відповіддю на їхнє переконання, що будь-який значний наступ на Запоріжжя не матиме сенсу без попередньої нейтралізації Оріхівського району оборони ЗСУ.

Командування 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) перемістило свої оперативні резерви з лівого на правий фланг, у смугу 42-ї мотострілецької дивізії, безпосередньо у напрямку Оріхова. Водночас, 5-а ЗВА, яка є частиною угрупування "Восток", посилила свій лівий фланг у районі Гуляйполя, прагнучи дістатися до району на північний схід від Оріхова.

Серцевиною російського плану є глибоке оточення Оріхова зі сходу. У цьому регіоні зосереджені частини 58-ї та 5-ї ЗВА, а також підрозділи 76-ї десантно-штурмової дивізії, 40-ї окремої бригади морської піхоти та частини 35-ї ЗВА. Очікується, що найближчим часом противник розпочне активні наступальні дії на захід від Оріхова, у напрямках Нестерянки, Новоандріївки та Новопавлівки.

Поточна ситуація на фронті вимагає від російських військ завершення перегрупування та підсилення, перш ніж вони зможуть ввести в бій основну частину резервів. Проте, тактичні завдання вже виконуються силами розгорнутих частин. Наприклад, у напрямку Степногірськ-Кам'янське, підрозділи 19-ї мотострілецької дивізії 58-ї ЗВА прагнуть утримати позиції в Приморському та Степногірську, адже ЗСУ активно контратакують, витісняючи ворога з деяких районів. У районі Степового противник зміг просунутися на кілька сотень метрів та "інфільтрувати" невеликі піхотні групи.

Особливо помітні зусилля російського командування в районі самого Оріхова. На північний захід від Нестерянки декілька штурмових груп просунулися на північ паралельними посадками на 1,5-1,6 км. На південь від Новоандріївки робилися спроби прориву до її околиць. Тривають запеклі бої за Малу Токмачку та Новоданилівку, де дані про контроль територій суперечливі. ЗСУ вдається утримувати позиції, іноді навіть в тилу ворожих підрозділів, створюючи "сіру зону" бойових порядків.

Російське командування, застосовуючи тактику "розпорошеного проникнення" малими піхотними групами, не може зосередити основні сили для значного наступу, що уповільнює темпи просування. Проте, на Запорізькому напрямку російські війська вже істотно відстають від своїх часових графіків.

Російське командування, очевидно, усвідомлює, що операція із захоплення Оріхова займе значний час, що ставить під загрозу реалізацію їхніх літніх планів щодо Запоріжжя. Після таких боїв війська потребуватимуть оперативної паузи для відновлення боєздатності.

Обсяг і стан стратегічних резервів РФ, ймовірно, дозволяють їм проводити велику наступальну операцію лише на одному оперативно-стратегічному напрямку. Хоча Слов'янсько-Краматорський напрямок виглядає більш амбітним за обсягом необхідних сил, Запорізький є більш привабливим з точки зору можливих результатів, які можуть вплинути на загальний хід війни. Спроба наступати одночасно на двох напрямках призведе до розпорошення зусиль і резервів.

Костянтин Машовець, військовий експерт, зазначає, що російське командування прагне «згорнути» всю систему оборони ЗСУ на південний схід від Запоріжжя (і насамперед у районі Оріхова), щоб отримати можливість просунутися до обласного центру на максимально широкому фронті, силами щонайменше трьох загальновійськових армій.

За словами військового експерта, в оперативному сенсі російське командування прагне "згорнути" всю систему оборони ЗСУ на південний схід від Запоріжжя (і насамперед у районі Оріхова), щоб отримати можливість просунутися до цього обласного центру на максимально широкому фронті, приблизно силами щонайменше трьох загальновійськових армій (ЗВА).

Такий стратегічний вибір демонструє готовність російського командування до значних втрат заради досягнення локальних цілей. Проте, українські військові продовжують тримати оборону та успішно протидіяти спробам ворога, що значно ускладнює реалізацію амбітних планів противника на Запорізькому напрямку.