Дружба замість досвіду: Мальдера очолить збірну України попри критику Томенка

Пошук нового наставника для головної команди країни вийшов на фінішну пряму, і спортивні медіа все частіше готують вболівальників до призначення італійського фахівця Андреа Мальдери. Його головною перевагою називають давню дружбу з нинішнім очільником УАФ Андрієм Шевченком.

Мальдера, який має хороше резюме асистента, працював у «Мілані», «Брайтоні» та допомагав Шевченку в українському штабі. Проте ключовий нюанс полягає в тому, що він ніколи не керував дорослою футбольною командою як головний тренер.

Микола Томенко іронізує з приводу того, як медіа намагаються створити з італійця «ідеального патріота», акцентуючи увагу на таких аспектах, як його татуювання з тризубом та готовність працювати в Києві, замість обговорення його тренерського досвіду.

Громадський діяч нагадує, що подібні призначення не є новиною для українського футболу, проводячи паралелі з попереднім тренером збірної, чию кандидатуру лобіювали через «високі кабінети».

Томенко проводить паралель з політичними обіцянками нинішньої влади щодо викорінення кумівства, зазначаючи, що у футболі ця схема продовжує працювати «на повну потужність» завдяки зв'язкам керівника Офісу Президента Єрмака та його оточення.

Він підкреслює, що керівництво УАФ ігнорує власних українських фахівців, які залишаються в країні під час війни та мають серйозні тренерські досягнення, віддаючи перевагу іноземним кандидатам.

Микола Томенко жорстко розкритикував такий підхід, назвавши речі своїми іменами: українським футболом, на його думку, досі керують кумівство, зв'язки та політичні інтриги. Він ставить під сумнів, чому національну збірну не очолюють ті, хто прославляв український футбол, має належні досягнення та живе і працює у воюючій Україні.

«Останнім часом наші неупереджені футбольні медіа звертають увагу на інші чесноти майбутнього очільника збірної України: його тату з тризубом та готовність працювати в Україні. Дійсно, на тлі щасливого закордонного життя Андрія Шевченка і Сергія Реброва та їх родин, готовність Мальдери певний час бути в Києві — це вже, як подвиг!» — іронізує Микола Томенко.

«Я все чекаю, коли нашу НАЦІОНАЛЬНУ ЗБІРНУ очолять не іноземні заробітчани чи наші резиденти, а ті, хто у свій час прославляли футбольну Україну, мають належні тренерські досягнення, а нині живуть та працюють у воюючій за свою волю та незалежність Україні», — підсумовує політик і громадський діяч.

Таким чином, український футбол вкотре опиняється на роздоріжжі, обираючи між прозорістю та кулуарними домовленостями, де особиста відданість, схоже, цінується вище за професійний досвід та патріотизм.