Дві Антикорупційні стратегії на 2026-2030 роки прямують до Ради: що це означає?

Політичний ландшафт України 15 травня відзначився знаковою подією: Кабінет Міністрів схвалив та направив до Верховної Ради урядовий законопроєкт «Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки». Цей крок став кульмінацією тривалого процесу, що розпочався ще два роки тому, коли сотні фахівців, експертів та представників громадського сектору об'єдналися для створення стратегічно важливого документа.

Проте на цьому історія не завершилася. Вже 13 травня ще один проєкт закону з аналогічною назвою – «Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки» – зареєструвала голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна. Таким чином, українські парламентарі отримали два подібні, але водночас незалежні законопроєкти, які мають одну спільну основу.

Обидва документи походять з базового законопроєкту, розробленого Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) та оприлюдненого на початку квітня. Вони не лише закладають засади формування та реалізації державної антикорупційної політики на наступні п'ять років, але й пропонують низку ініціатив, спрямованих на підвищення ефективності системи запобігання та протидії корупції, а також мінімізацію корупції у найвразливіших сферах.

Підготовка цих стратегічних документів була масштабною: у ній взяли участь понад 130 експертів, які провели 26 досліджень. Результатом цієї роботи стало виявлення більше ніж 140 проблем та формування понад 400 очікуваних стратегічних результатів. Цей колосальний обсяг роботи підкреслює серйозність намірів уряду та експертного середовища у боротьбі з корупційними викликами.

Тепер увага зосереджена на парламенті. Пресслужба НАЗК висловила сподівання на конструктивний підхід та фахову дискусію щодо обох ініціатив, очікуючи, що це призведе до ухвалення Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки у максимально амбітній редакції, спільно узгодженій усіма ключовими сторонами процесу. НАЗК зі свого боку запевнило, що надасть всебічне сприяння парламентським комітетам та Верховній Раді у їхній роботі.

Ця стратегія поєднує два ключові взаємопов'язані вектори: підвищення ефективності всієї антикорупційної системи та мінімізація корупційних ризиків у найбільш уражених та стратегічно важливих сферах. Своєчасне ухвалення Стратегії є критично важливим для виконання міжнародних зобов'язань України, зокрема в межах Ukraine Facility, та реалізації Дорожньої карти у сфері верховенства права.

Боротьба з корупцією в Україні залишається одним з ключових викликів. За даними дослідження «Корупція в Україні 2025», 18,2% опитаних українців заявили про досвід взаємодії з корупцією, хоча цей показник дещо знизився порівняно з 18,7% у 2024 році. Водночас у бізнес-середовищі ситуація погіршилася: якщо у 2024 році про корупційні прояви повідомляли 18% працівників, то у 2025-му — вже 20,6%.

Незважаючи на високий рівень стикання з корупцією, готовність повідомляти про неї залишається низькою. Лише 12,4% населення та 21,1% представників бізнесу готові звернутися до відповідних органів. Ці дані підкреслюють важливість ефективної Антикорупційної стратегії, яка має не лише карати за корупцію, а й формувати культуру нетерпимості до неї та довіру до антикорупційних інституцій.

Два законопроєкти, що тепер лежать на розгляді Верховної Ради, є не просто формальністю, а надією на майбутнє, в якому Україна зможе ефективно протистояти одній з найсерйозніших загроз своєму розвитку. Їхнє своєчасне ухвалення імплементація стануть важливим кроком на шляху до прозорої та вільної від корупції держави.