Пілот FPV «Чіп»: Злети і падіння фронтової роботи

Пілот FPV-камікадзе 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» з позивним «Чіп» вже близько року полює на орків на Донбасі. За цей час він обнулив більше 200 окупантів, а також відправив на металобрухт цілий арсенал військової техніки росіян. Молодий талановитий боєць майже весь час проводить на позиціях. Нам пощастило застигнути Чіпа під час його короткого перебування в тилу і розпитати про найяскравіші моменти його бойової роботи на передньому краю.

Приблизно рік тому, коли мене тільки мобілізували, то на розподільчому пункті запитали: «FPV чи Mavic?» А я навіть не знав, що це таке і просто навмання сказав: «FPV». Так я і отримав свою нинішню спеціальність. Місяць я навчався, а потім ще два місяці їздив на позиції другим пілотом. Згодом мені почали довіряти літати самостійно.

Першого орка я вбив прямим попаданням в голову, а першою автомобільною технікою, яку я знищив, була буханка. Пам’ятаю, що коли вперше підлетів до орка, то довго кружляв навколо нього і чекав, поки підлетять ще інші дрони. Я сумнівався, що сам справлюсь із тим, щоби обнулити його. Та в результаті я наважився самостійно влетіти в нього і від цього попадання я його сильно поранив. А вже під час другого вильоту я його добив.

По життю я дуже спокійний. Та коли я обнулив першого орка, то емоції у мене просто зашкалювали. Це був такий переломний момент, після якого я зрозумів, що не тільки можу вбивати, а і маю це робити. У мене накопичилася величезна злість на окупантів. Тож я вже нікого не жалів і почав глушити будь-який рух на окупованих територіях.

Інколи відстань між своїми і чужими скорочується до мінімуму. Якось в двох сусідніх бліндажах опинилися наші і орки. Відстань між ними була близько трьох метрів. Я нервував, аби не зачепити своїх. До того ж заважала добре зорієнтуватися погана якість картинки в окулярах. Як і завжди в подібних випадках я поклався на кмітливість. В тій ситуації я попав саме туди, куди треба і задвохсотив двох орків.

Часто доводиться літати вздовж посадок, ювелірно маневруючи між гілок. Бо саме там люблять переховуватися орки. Якщо я на 100% впевнений, що успішно пролечу поміж усіх перешкод, то я люблю погратися з орком, який від мене намагається втекти. Облітаю його то справа, то зліва, змушуючи його пережити найстрашніший кошмар у своєму житті. Коли ж у орка закінчуються сили, то він зазвичай стає на коліна, складає молитовно руки і починає благати не вбивати його. Проте я їх не жалію.

Правда, трапляються серед них і вправні стрілки. Якось ми кількома екіпажами полювали на окупанта, який збив 17 наших пташок. Особисто я ганявся за ним більше 15 хвилин. Він то забігав у нору, то ховався за деревом і постійно стріляв. В певний момент він забіг у хату, де були наші хлопці — вони його і застрелили.

Ще один складний виліт припав на посадку, де йшов стрілецький бій. Троє орків штурмували одного нашого. Ситуація була незрозуміла. Всі вони були близько один від одного. Коли я підлетів, почав повільно пробиратися між гілок і цілитися, то виявилося, що я наблизився саме до нашого. Буквально в останній момент черговий крикнув мені, щоби я розвернувся. Я дивом встиг вивернути дрон і перенаправити його на орка.

Зазвичай усі боєприпаси гладенькі і чіпляються знизу під дроном. І от лечу я якось із таким БК на орка, що переховується в норі під згорілим БМП. Щоби поцілити у вузький вхід в це укриття, мені довелося максимально знизитися. І так склалось, що я сковзнув на цьому гладкому БК ще метра три по самій землі всередину укриття і в результаті дрон вибухнув безпосередньо біля самого орка. Його добряче затрьохсотило. Після цього вже наша піхота його добила.

Засоби протидії дронам ставлять ближче до переднього краю, тож якщо залетіти в тил, то там уже легше шукати собі цілі. Менше РЕБу. Так, одного разу я поставив на дрон два сильних акумулятора і маленький боєприпас. Така комбінація дала мені можливість летіти 37 хвилин, протягом яких я дотягнувся на 34 км. Тоді я ганявся за мотоциклістом і не міг його уразити, тому що радіогоризонт не дозволяв опуститися на необхідну висоту, щоби увійти безпосередньо в нього.

Обнулити мотоцикліста мені вдалося в іншій ситуації, коли ми відбивали штурм. Одному такому їздуну я пробив грудину. Наш розвідувальний дрон знімав це попадання і на його стрімі було видно, що орк продовжує дихати і пара виходить просто з дірки в його грудині. Коли ж я полетів добивати цей мотоцикл з орком, то після вибуху мотоцикл просто зник. Від нього залишилося одне лише колесо. Ото класні були боєприпаси.

Пріоритетна ціль для нас — це навіть не техніка, а стартова позиція операторів БпЛА. Коли я летів шукати таку ціль в Соледарі, то уважно вдивлявся в підозрілі речі, які траплялися на шляху. Під час одного з таких вильотів я різко розвернувся і абсолютно випадково побачив орка, що стояв з автоматом. Він був у спортивних штанах, кофті і шапці ушанці. Він був немаленької комплекції — кілограм 90. Та він так стрімко втікав від мене, що я подумав, ніби це якийсь молодик. Він хотів забігти в укриття, проте я зрізав йому кут і сильно поранив йому ногу. Добити його мені не вдалося, тому що там повибігали орки з дробовиками і почали збивати інші мої дрони.

Якщо узагальнити, то приблизно кожен другий мій дрон попадає точно в ціль.

Також біля Соледара я одного разу побачив склад БК. Я вилетів на нього, проте дрон тоді не розірвався. Після цього я не міг повторно відпрацювати, тому що у мене не було більше дронів. Я знав, що на сусідній позиції наших пілотів були такі дрони, проте у них не працювала станція керування. Тож я схопив свою станцію, побіг до них, швидко її там підключив, і продовжив працювати. І з першого ж вильоту я попав у цей склад. Був дуже великий вибух, від якого піднявся п’ятдесятиметровий гриб. Загалом за той день я зробив 34 вильоти. Це мій особистий добовий рекорд.

Також частина моєї роботи — виставляти ждунів. Одного разу я його поставив у неглибокому тилу і довго чекав, поки з’явиться ціль. Так склалось, що на той момент я не спав дві з половиною доби і очі просто зліпалися. При цьому перед очима була нерухома картинка, монотонне споглядання якої ще більше хихило в сон. В певний момент я все ж таки заснув. А згодом стався обрив оптоволокна і трансляція цього дрона зникла. Черговий почав виходити на нас по каналу зв’язку. Потім до нас почали дзвонити командири. Проте і я, і напарник спали. Врешті я все ж таки прокинувся і перше, що побачив — темряву в окулярах. Це досить неприємний ефект, який лякає.

Побачив, що на телефоні багато пропущених дзвінків. Виявилося, що до нас на позицію вже відправили машину, щоби подивитися, що тут з нами сталося. Ну, і, звісно, отримав добрячий втик від командира.

Ще раз я літав у тилу противника і шукав, де краще поставити ждуна. В цей момент мені повідомили, що неподалік рухаються два орка з червоним скотчем. Я різко розвернувся і полетів низько з орківського боку. І ці орки подумали, що мій дрон — це їхня пташка. Тож вони почали мені махати і показувати палець вверх. Типу «Все ок». Я скористався цим і ще більше наблизився. Тільки в останній момент орк зрозумів, що це не дружній дрон і почав тікати. Проте було вже пізно.

Післязавтра я мав міняти на позиції пілота побратима Рому. А сьогодні по цьому бліндажу, де він працював, було пряме попадання КАБа. Цю нашу позицію викрили через недбалість суміжників, які стоять неподалік від нас. Ми добре маскувалися і не світилися. А у суміжників дуже добре було видно їх височенну антену. Отак через помилку одних вбили наших хлопців. Бліндаж наразі сильно горить і, враховуючи, скільки там боєприпасів, горітиме ще пару днів. Не знаю, чи буде можливим навіть дістати звідти тіла. Ромі було 19 років. Разом із ним був ще один класний пілот Фіксік, якому було 22 роки. Дуже здібні хлопці були. Царство небесне.