Вчені вважають, що штучний інтелект може знищити сучасну науку

Штучний інтелект стрімко завойовує наукове середовище — сьогодні його використовують для аналізу даних, написання коду, підготовки грантових заявок, рецензування статей і навіть проєктування експериментів. За оцінками авторів нового дослідження, ШІ вже застосовують понад половина вчених у всьому світі. Уряди різних країн активно підтримують цю тенденцію: США запустили програму Genesis Mission, Південна Корея — AI Co-Scientist Challenge.

Автори роботи — нейробіологи з південнокорейського державного Інституту фундаментальних наук (Institute for Basic Science) — не заперечують реальних здобутків технології. Система AlphaFold, відзначена Нобелівською премією з хімії 2024 року, скоротила аналіз білкових структур із кількох років до кількох годин. У медицині ШІ вже допомагає розшифровувати МРТ і рентгенівські знімки, ставити діагнози та підбирати лікування.

Проте саме стрімкість впровадження технології, на думку дослідників, несе в собі приховану небезпеку. Головна проблема — поступова ерозія навичок мислення. Коли ШІ бере на себе написання коду, перевірку гіпотез і пошук рішень, молоді вчені ризикують втратити здатність самостійно аналізувати проблеми й критично оцінювати ідеї.

Найбільш вразливими автори вважають початківців у науці. На відміну від колег і наукових керівників, ШІ завжди доступний, не засуджує, не залучений до офісної конкуренції і миттєво видає відповіді. В умовах жорсткого академічного середовища, хронічного стресу та браку наставництва цифровий асистент стає психологічно комфортнішим співрозмовником, ніж живі колеги. Дослідники вказують на показовий приклад: після відключення старої версії ChatGPT‑4 багато користувачів публічно описували свої переживання як «відчуття втрати».

Так виникає нова форма залежності — ШІ поступово перестає сприйматися як інструмент і починає відігравати роль інтелектуального партнера й емоційної опори. Для молодих науковців, які працюють в ізоляції під постійним тиском публікацій, цей механізм може виявитися особливо руйнівним.

Окрема загроза криється в тому, що моделі ШІ схильні відтворювати домінуючі ідеї зі своїх навчальних даних. Якщо дослідники надмірно довірятимуть упевненим і переконливим відповідям систем, це поступово витісняє наукову дискусію, скептицизм і нестандартне мислення — саме ті механізми, на яких історично тримається науковий прогрес. Натомість ШІ може непомітно підштовхувати науку до консервативніших і шаблонніших підходів.

Автори наголошують: більшість дискусій про ризики ШІ зосереджені на «галюцинаціях», помилках моделей і спробах обійти вбудовані обмеження. Куди менш помітною, але потенційно значнішою загрозою є поступова зміна людської поведінки та наукової культури загалом. Університети й дослідницькі організації, переконані науковці, мають терміново розробляти правила здорової взаємодії зі штучним інтелектом і навчати молодих дослідників ризикам надмірної цифрової залежності.