Стала інвалідом через корм для собак: випадок, що змінив життя жінки

У спокійному селі Нью-Пітсліго, що в Абердінширі, життя Джеймі Стівен, незважаючи на цукровий діабет, було насиченим та активним. Вона займалася каное, стрільбою з лука, рафтингом, кікбоксингом та походами з собакою на ім'я Тед Беар. Саме цього вечора, під час годування улюбленця, крихітний шматочок корму впав на підлогу, залишившись непоміченим.

Джеймі, не помітивши корму, випадково наступила на нього босою ногою. Цей незначний інцидент, який для більшості пройшов би безслідно, для жінки з діабетом 1 типу став фатальним. Через кілька днів ситуація різко погіршилася — нога почала набрякати, біль посилювався, а інфекція поширювалася з неймовірною швидкістю.

Через п'ять днів після травми Джеймі екстрено госпіталізували із сепсисом. Медики негайно розпочали боротьбу за її життя, усвідомлюючи всю серйозність стану. Жінка зізналася, що повзала на руках і колінах до швидкої допомоги, відчуваючи нестерпний біль. На операційному столі лікарі видаляли відмерлі тканини, але інфекція була надто агресивною.

Протягом наступних п'яти днів Джеймі перенесла три складні операції. Під час першої видалили відмерлі тканини з підошви стопи, а під час другої хірурги розсікли стопу вздовж усієї підошви, виявивши, що значна частина нервів вже відмерла. Але всі зусилля медиків виявилися марними — інфекція продовжувала прогресувати.

Зрештою, лікарі були змушені ухвалити важке рішення про ампутацію її правої ноги, щоб врятувати життя. Джеймі згадує момент пробудження після операції, коли їй довелося змусити себе подивитися на свою ногу, змінивши своє життя назавжди. Вона не звинувачує свого собаку, Тед Беара, якого дуже любить і який приносить їй стільки радості.

Протягом останніх 19 місяців Джеймі Стівен адаптується до життя після ампутації, пересуваючись на кріслі колісному. Вона називає цю трагедію поворотним моментом, що підштовхнув її до активної допомоги іншим людям з діабетом та поширення власної історії.

Джеймі діагностували цукровий діабет 1 типу ще у сім років, коли її мама помітила постійну спрагу та солодкий запах з рота. Тоді ж дівчинці призначили інсулінотерапію та довічний контроль рівня глюкози, що для дитини стало серйозним випробуванням. Пізніше, через діабетичне ураження нервів, вона почала втрачати чутливість у ногах, але ніколи не отримувала настільки серйозних ускладнень.

Цей випадок підкреслює ризики, пов'язані з цукровим діабетом, особливо щодо незначних травм. Джеймі активно виступає, щоб привернути увагу до симптомів діабету, труднощів людей з ампутованими кінцівками, і прагне перетворити свій негативний досвід на позитив, надихаючи інших цінувати життя та жити активно.

«Я не помітила шматочок корму, коли насипала його в миску. Я не помічала цього хвилину-дві, а потім підняла ногу — і побачила, що їжа залишила слід. Некроз почався майже одразу. На п'ятий день я зателефонувала у швидку і мене терміново доправили до лікарні. Я повзала на руках і колінах, бо відчувала нестерпний біль. Лікар сказав, що мене терміново везуть до операційної, щоб очистити ногу від некротичних тканин. Я була така налякана, і коли мені сказали, що доведеться ампутувати ногу, я була розбита горем», — розповіла Джеймі Стівен із села Нью-Пітсліго.

«Я ніколи не хотіла, щоб діабет керував моїм життям, тому завжди вела дуже активний спосіб життя. Я щодня ходила на каное, займалася стрільбою з лука, рафтингом, відвідувала спортзал, займалася кікбоксингом або ходила в походи з собакою, тому я знала, що моє життя зміниться. Операція тривала менше години, і коли я прокинулася, мені довелося змусити себе подивитися на свою ногу», — додала вона.

Історія Джеймі Стівен слугує потужним нагадуванням про крихкість життя та важливість відповідального ставлення до здоров'я, особливо при серйозних захворюваннях. Попри втрату, вона знаходить у собі сили допомагати іншим, перетворюючи особисту трагедію на джерело надії та мотивації.