Марек Буджиш: Польща та Європа мають співпрацювати з Україною — іншої альтернативи немає

На тлі наростаючої російської агресії та послаблення американського стримування перед Польщею стоять два невирішених завдання: створення потенціалу глибокого удару по цілях противника і ухвалення законодавчої бази на випадок зовнішньої загрози — законопроекту, який пилиться у Сеймі вже два роки.

Про це пише експерт польського аналітичного центру Strategy&Future Марек Будзіш у статті на «Хвилі», пропонуючи конкретні кроки для відновлення польського та європейського стримування.

«Отримання потенціалу ударів по глибинних цілях противника я б назвав фундаментальним завданням Польщі», — прямо заявляє аналітик. Як конкретний крок він пропонує негайно розпочати переговори з Туреччиною, яка представила прототип ракети Yildirimhan з дальністю 6 000 км. Виробничий дисбаланс при цьому разючий: за даними єврокомісара Кубілюса, Росія виробляє 1 200 ракет на рік, європейці — лише 300, тоді як Україна випускає 700 плюс тисячі дронів великої дальності. «У Польщі та всієї Європи сьогодні немає іншої реальної альтернативи, крім тісної співпраці з Києвом», — підсумовує Будзіш.

Адмірал Вандьє сформулював принцип стримування XXI століття: «Пробудження ще не завершилося. Стримування у XXI столітті будується на новій змінній: вчитися швидше за противника». До цього Будзіш додає імператив суспільної мобілізації: необхідно відмовитися від філософії «не будемо лякати громадян» — її наслідком стає повільніше будівництво стійкості.

Окремо аналітик звертає увагу на законодавчий провал. 12 червня 2024 року до Сейму був внесений законопроект про дії органів державної влади у разі зовнішньої загрози. З того часу минуло два роки — і тиша. «Проект ББН "потрапив до кошика"», — констатує Будзіш, додаючи: «Стримування залежить не лише від сили, а й від здатності її застосувати».

Підсумковий висновок аналітика звучить як звинувачення: «Послаблення стримування — частково наслідок кроків Вашингтона, але не меншою мірою — результат наших власних упущень». Без внутрішньої мобілізації, законодавчих інструментів і власного потенціалу далекого удару Польща залишається залежною від союзників, які самі демонструють дедалі меншу надійність.