Вибори у Вірменії: між Сходом і Заходом, доля країни на вагах

Ранній ранок 7 червня розпочався для майже 2,5 мільйона виборців Вірменії з усвідомленням, що кожен їхній голос матиме вагу. Виборчі дільниці відкрилися о 8:00 і працювали до 20:00, ставши свідками напруженої боротьби між 18 партіями та блоками, які змагалися за щонайменше 101 місце в Національних зборах.

У центрі цієї боротьби стояв чинний прем'єр-міністр Нікол Пашинян, лідер партії «Громадянський договір». Його кампанія була спрямована на зменшення залежності від Москви та зміцнення зв'язків з Європейським Союзом та США. Проте, він зіткнувся з потужною опозицією, серед якої виділялися «Сильна Вірменія» на чолі з російсько-вірменським мільярдером Самвелом Карапетяном та «Альянс Вірменії» експрезидента Роберта Кочаряна, які прагнули зберегти тісні зв'язки з Росією.

Протягом останніх років Пашинян поступово переорієнтовував зовнішню політику Вірменії, що викликало значне невдоволення Москви. Ця зміна курсу стала каталізатором для нинішніх виборів, перетворивши їх на своєрідний референдум щодо подальшого шляху країни. Водночас, внутрішні опоненти критикували Пашиняна за надмірні поступки Азербайджану у прагненні укласти мирну угоду.

Напередодні виборів напруга зростала. Росія почала запроваджувати обмеження на імпорт із Вірменії, що розглядалося як відповідь на зближення Єревана з ЄС. У відповідь Євросоюз посилив фінансову допомогу вірменському уряду та пом'якшив торговельні обмеження. Повідомлялося також про спроби втручання Росії у вибори, зокрема дезінформаційні кампанії та перевезення виборців.

Попередні результати опитувань показали лідерство партії Пашиняна «Громадянський договір» з підтримкою до 32% виборців. На другому місці йшов проросійський блок «Сильна Вірменія» з показником до 11%, що свідчило про значну поляризацію суспільства Вірменії щодо її геополітичного майбутнього. Ці результати демонстрували, що, попри тиск, населення підтримує проєвропейський курс.

У цій складній грі ставок з'явився і американський інтерес, особливо з огляду на план створення транспортного коридору «Маршрут Трампа для міжнародного миру та процвітання» через Вірменію, який має з'єднати Азербайджан з Нахічеванню. Цей маршрут, потенційно передбачаючи участь США в управлінні до 99 років, підкреслює економічні та стратегічні інтереси Заходу в регіоні.

Вибори у Вірменії відбулися на тлі серйозних геополітичних змін у регіоні. Після "Оксамитової революції" 2018 року, яка привела Нікола Пашиняна до влади, Вірменія почала активно шукати нові шляхи розвитку, віддаляючись від традиційного "покровительства" Росії. Це зближення із Заходом, хоч і принесло певне економічне зростання, спровокувало гнів Москви, яка бачить у цьому загрозу власному впливу.

Потенційний "Маршрут Трампа для міжнародного миру та процвітання", що з'єднає Азербайджан з ексклавом Нахічевань через Вірменію, створює для США значні економічні та стратегічні інтереси в цьому регіоні. Крім того, Європейський Союз посилив фінансову допомогу уряду в Єревані та пом'якшив торговельні обмеження щодо деяких вірменських товарів, що свідчить про зростаючу підтримку Вірменії Заходом, як повідомляє Bloomberg. Ці події підкреслюють стратегічну важливість Вірменії у сучасному міжнародному порядку.

Опитування показують, що партія «Громадянський договір» Нікола Пашиняна лідирує, маючи підтримку до 32% виборців, тоді як проросійська партія «Сильна Вірменія» посідає друге місце з результатом до 11%, за даними агенції Reuters та видання Bloomberg.

Представники західних розвідок та урядів заявили, що Кремль проводить дезінформаційні кампанії на користь проросійських кандидатів і планує перевезення десятків тисяч російських вірмен для участі в голосуванні.

Вибори у Вірменії стали не просто голосуванням, а лакмусовим папірцем, що показав суспільні настрої та геополітичні амбіції країни. Результати цих виборів матимуть довгострокові наслідки, визначаючи подальший вектор розвитку Вірменії та її місце на міжнародній арені між Сходом і Заходом.