Польська істерія і стратегічна ціна

Звісно, говорити про всіх немає змісту, в Польщі дійсно є дуже тверезі розумні поляки, які щиро підтримують нас і точно знають, що основною проблемою є росіяни. Але політична істерія навколо рішення Зеленського надати ім'я Героїв УПА підрозділу ССО доводить, що такі поляки є в меншості. Щобільше, після приєднання до цієї істерики Туска сподівання на здорових польських політиків в мене особисто зникли.

Відверто вся ця історія висмоктана з пальця. ОУН-УПА офіційно визнані законодавством України з 2015 року. Щобільше, в законі "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність" сказано, що публічне заперечення цього факту є приниженням гідності нашого народу і визнається протиправним. Все це поляки чудово знають, і абсолютно не психували з цього приводу. І тут ми в рамках свого законодавства просто присвоїли назву підрозділу, і раптом це просто їх розірвало. 

Читайте також: Україна-Польща. Єдиний спосіб змусити ставитися до себе як до рівного — стати рівним

Пам'ятник Бандері у Львові не заважав їм жити, а  назва підрозділу ССО — кінець світу.

Ресентимент, істерія з "Волинської різні", ненависть і шовінізм остаточно перемагають в Польщі. Багато в чому вони вже мені нагадують росіян напередодні вторгнення, де пропаганда "Великої Вітчизняної" та ненависті до нас поглинали суспільство, як німців в тридцяті. У цього завжди є ціна і поляки будуть її платити.

Зараз у Польщі є важливий стратегічний шанс стати нашим союзником, вкластись в нашу перемогу, і сформувати з нами потужний альянс. 

У майбутньому, де ЄС посиплеться під тиском правих, цей альянс міг би змінити роль Польщі і нас на континенті. Натомість поляки обирають шовіністичний екстаз замість впливового майбутнього. Відбудова, безпека та аграрка — це козирні карти майбутнього, якими буде володіти Україна після завершення війни. Але поляки вирішили цим знехтувати.

Ціна для них приходить навіть швидше. Шовінізм і публічна зневага змушують українців залишати Польщу і переїжджати до інших країн. На їх місце вже завозять колумбійців і філіппінців. Цікаво, як таке польським расистам?

Ми в складній ситуації. І нічого не змінилось з 22 року. Ми воюємо з лютим ворогом, а наші сусіди штрикають нам ножами в спину, своїми дрібними історичними образами. Ми вистоїмо. Але хто був нам другом і братом, а хто підлотою ми не забудемо.

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист