Міністр оборони Італії ледь не подав у відставку: $7,5 млрд на кону

У тихих кабінетах римського уряду розгорнулася драма, в центрі якої опинився Гвідо Крозетто. Міністр оборони Італії, за повідомленнями газети La Repubblica, стояв на порозі відставки, роздумуючи над тим, чи варто залишатися на чолі міністерства в умовах можливого скорочення військових витрат. Це рішення ставило його перед болісним вибором: слідувати лінії уряду або піти, як його британський колега Джон Гілі.

Його шлях від початку року був сповнений викликів, зокрема суперечками щодо плану оборонних інвестицій, які викликали критику навіть серед військових. На кону стояли долі Королівського флоту, армії та Королівських повітряних сил, де дефіцит фінансування оцінювався щонайменше в 28 мільярдів фунтів стерлінгів (32 мільярди євро). Ця нестача коштів була його головним болем.

Протягом останніх днів відбулися кілька "складних зустрічей" між Крозетто та ключовими політичними фігурами Італії: Джорджею Мелоні, Маттео Сальвіні, Джанкарло Джорджетті та Антоніо Таяні. Ці переговори були вирішальними для його політичного майбутнього та долі оборонного бюджету країни.

Кульмінація напруги настала, коли Сальвіні та Джорджетті висунули умови, що стосувалися не лише програми PURL, але й SAFE, вимагаючи не просто скорочення позики, узгодженої з Європою, а її повного скасування. Крозетто, однак, відмовлявся на це погоджуватися, відстоюючи потребу у достатньому фінансуванні для забезпечення обороноздатності.

Зрештою, Мелоні виступила посередником у цьому конфлікті, і Джанкарло Джорджетті погодився на тимчасовий компроміс. Він пообіцяв Крозетто збільшення оборонного бюджету на 0,35% ВВП. Це означало додаткові приблизно 7,5 мільярда євро, що дозволило б уникнути негайної відставки.

Таким чином, Крозетто вирішив залишитися на посаді, але за умови виконання цих обіцянок. Як прогнозує La Repubblica, якщо зобов’язання не буде виконано, новий рік може розпочатися з сенсаційної відставки, що знову призведе до політичної кризи навколо військових витрат.

Подібна ситуація вже призвела до відставки заступника міністра з питань збройних сил Ела Карнса, що підкреслює серйозність проблеми та її вплив на вищих посадовців. Це свідчить про глибокі розбіжності всередині уряду щодо пріоритетів у фінансуванні.

Поточний оборонний бюджет Італії становить 1,61% ВВП, що знаходиться нижче цільових показників НАТО. Прагнення до його збільшення до 1,96% ВВП свідчить про спроби Італії відповідати своїм міжнародним зобов'язанням та модернізувати збройні сили.

Історія Крозетто є яскравим прикладом внутрішньої боротьби за пріоритети у фінансуванні оборони в країнах НАТО. Це показує, як важко балансувати між економічними обмеженнями та потребами національної безпеки, залишаючи відкритим питання про майбутнє військових витрат Італії та її місце на світовій арені.