Небачений крок: чому три президенти України повертають Орден Білого Орла Польщі

Історія цієї неординарної події бере свій початок на Сумщині, у селі Хоружівка, де на краю мальовничого яру під назвою Полулях стоїть старий чавунний пам'ятник. На ньому викарбувано текст: «На етом мєстє проходила граніца мєжду Польщєй і Росією». Саме там, серед високих трав, майбутній президент Віктор Ющенко пізнавав ціну праці, а згодом — і складність українсько-польських відносин.

Протягом багатьох століть українці та поляки жили поруч, як історичні сусіди. Їхні стосунки бували різними – від дружніх до напружених і конфліктних, особливо у XX столітті. Звісно, зберігалися різні погляди та оцінки цих подій. Для кожної нації ця історія стала суб'єктивною частиною її ідентичності та не підлягає зміні.

Знаковим рішенням, що мало примирити два народи, стало спільне політичне рішення 2003 року про прийняття історичної взаємної прощі з глибоким християнським змістом: «Вибачаємо і просимо вибачення». Ця формула повинна була стати основою для подальших відносин, закликаючи не спекулювати на контекстах, а діяти гідно та мудро.

Однак у червні 2024 року ситуація загострилася. Президент Польщі Кароль Навроцький ініціював позбавлення президента України Володимира Зеленського Ордена Білого Орла, аргументуючи це рішення найменуванням одного з українських підрозділів на честь УПА. Цей крок викликав глибоке обурення в Україні. Вже 20 червня Зеленський повідомив, що відправив орден поштою Навроцькому, а польський президент пояснив, що його дії перетнули «поріг болю» поляків.

На знак солідарності з чинним президентом та українським воїнством, колишні лідери України швидко відреагували. Другий президент Леонід Кучма, який отримав Орден у 1997 році, нагадав про багаторічні зусилля задля історичного примирення. П'ятий президент Петро Порошенко назвав крок Навроцького несправедливим щодо українських воїнів. Віктор Ющенко, який отримав Орден у 2005 році, наголосив, що його повернення — це не акт ненависті, а виняткової гідності та глибокого протесту проти політики, що зневажає українську історію.

Сьогодні українська нація продовжує боротися за свою свободу, і це рішення єдиного правильного та чесного. Ющенко підкреслив, що такі дії Варшави виходять за межі особистого ставлення до політика і стосуються мільйонів українців, які платять найвищу ціну за незалежність та свободу Європи. Це звернення до польських сусідів з надією на мудрість і розуміння, адже, як і українське сонце, правда все одно зійде.

Дискусія щодо національних героїв продовжує залишатися чутливою темою. Віктор Ющенко підкреслив, що українські національні герої — це люди, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та суверенітет держави. Він наголосив, що лише Україна має право самостійно визначати, кого вважати своїми героями, так само як Польща самостійно визначає своїх.

Українська експертна спільнота, дипломати та політологи одностайно розкритикували рішення Кароля Навроцького, назвавши його помилковим, безвідповідальним та продиктованим внутрішньополітичною боротьбою. Публіцист Віталій Портников та екс-посол Валерій Чалий підкреслили, що нагорода символізувала шану всьому українському народу, який став щитом для Польщі у війні з Росією, тому її відкликання здебільшого б’є по престижу самого ордена.

У 2005 році я мав за честь отримати Орден Білого Орла від Президента Олександра Кваснєвського. Це була нагорода за єдність і солідарність двох великих народів. Я керувався тим, що обидві нації знайшли в собі мужність дивитися одне одному в очі, тримати діалог, говорити правду і приймати її, якою б гіркою вона не була, — зазначив Віктор Ющенко у своєму дописі у Facebook.

Нам боляче, що у цей доленосний, кривавий час, коли Україна стоїть насмерть, ми бачимо кроки, які завдають удару по нашому братерству. Проте ми не станемо відповідати ворожнечею чи приниженням. Ми – народ, який має власну історію, власну гордість і власну правду, – підкреслив Ющенко.

Повернення Ордена Білого Орла трьома президентами України є яскравим свідченням того, що українська нація має власну гідність і не дозволить принижувати свій вибір та історію. Цей акт протесту — винятковий приклад солідарності та непохитної віри у власну правду, яка, попри будь-які спроби її спотворити, завжди перемагатиме.