Анна Максименко: Емоційний момент кар’єри – вирішальний укол у матчі за бронзову медаль

Українські фехтувальниці здобули бронзу на чемпіонаті Європи

21 червня у французькому Антоні завершився чемпіонат Європи з фехтування, де українські спортсмени вибороли п’ять нагород, увійшовши до чільної п’ятірки в медальному заліку першості.

В останній змагальний день українські шпажистки здобули бронзову медаль, перемігши у матчі за третє місце італійську команду. Золотий укол у додатковий час нанесла 18-річна львів’янка Анна Максименко.

Анна поділилася своїми емоціями від здобутка бронзової медалі, розповіла про незвичний склад команди та очікування від чемпіонату світу, який пройде в Гонконзі з 22 по 30 липня.

Перемога та емоції

– Я вважаю це великим успіхом нашої команди. Фехтування в такому складі (я, Яна Шемякіна, Олена Кривицька та Інна Бровко) на чемпіонаті Європи – це дійсно круто. Ми змогли з’єднатися й завоювати медаль.

Наша команда виглядала зовсім по-іншому на Кубках світу: я, Інна Бровко, Аліна Дмитрук та Емілі Конрад. На жаль, дівчата не змогли поїхати на Європу через випускні екзамени. Якщо б вони були з нами, у нас також був би шанс на медаль, яким ми обов’язково скористалися б!

Вирішальний укол

– Відчуття були неймовірними. Це було одне з найемоційніших святкувань перемоги в моєму житті. Навіть попередня перемога на чемпіонаті Європи не викликала таких сильних емоцій. Я усвідомлювала відповідальність за вирішальний бій, адже програш означав би втрату бронзової медалі.

Секрет концентрації

– Конкретного секрету немає. Все залежить від мого стану. Іноді я слухаю музику, іноді мені потрібно побути з тренером для настанов або підтримки. Також стараюся контролювати дихання.

Уроки змагань

– Минулого року ми також фехтували з Італією, але тоді виграли з великим відривом. Тепер я вже не відчувала мандражу, адже знала, що команда не є непереможною. Урок, який я винесла: важливо втримувати перевагу і примножувати її.

Шлях команди

– У нас була складна сітка. Спочатку ми фехтували з естонками, які сильні суперниці. Потім зустрілися з француженками, яких не вдалося переломити через підтримку глядачів. Остання зустріч з Італією вимагала зосередження після програної битви, що нам вдалося.

Перспективи

– Звичайно, це надихає. Моя поразка в особистих змаганнях також мотивує працювати ще більше. Далі буде!