/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Fcf55667594b951d4e955696b6dfee80e.jpg)
Кремль шантажує Лукашенка, вимагаючи ширшої участі Білорусі у війні
Напруга біля кордонів Білорусі зростає, адже Москва прагне використати територію свого сусіда для розширення зони впливу на західному напрямку. За даними The Wall Street Journal, Кремль вимагає дозволу на запуск безпілотників з білоруської території по Україні, щоб змусити Київ перекинути додаткові сили до нового фронту.
Олександр Лукашенко стоїть перед важким вибором. З одного боку, він залежить від фінансової підтримки Москви, яка, за словами колишнього офіцера російської розвідки, погрожує її скороченням у разі відмови від співпраці. З іншого боку, білоруський лідер розуміє, що пряма участь у війні матиме катастрофічні наслідки для його режиму та країни.
Протягом останніх місяців тиск Кремля посилився. Росія не лише прагне отримати доступ до білоруських територій, а й активно поширює наративи про те, що Україна нібито становить загрозу самому Мінську. Речник Кремля Дмитро Пєсков навіть публічно заявив, що Росія завжди підтримуватиме Білорусь як союзника.
Проте Лукашенко, за оцінками аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), продовжує опиратися найбільш радикальним вимогам. Він уникає прямого залучення білоруської армії до бойових дій та масштабної мобілізації, розуміючи, що подібні кроки можуть спричинити внутрішнє невдоволення та дестабілізацію.
Зеленський особисто висував Україні ультиматум щодо демонтажу російських ретрансляторів на території Білорусі, які використовуються для корегування ударів дронів, і, за його словами, Лукашенко фактично вже частково відреагував на це, вимкнувши їх. Це свідчить, що білоруський лідер намагається зберегти відносно нейтральну публічну риторику щодо Києва, дистанціюючись від кремлівської риторики про “загрозу з боку України”.
Попри всі спроби маневрувати, Білорусь залишається ключовим елементом у стратегії Москви. Кремль і надалі розглядає її територію як плацдарм для потенційних гібридних атак на НАТО та прагне тримати українські сили в напрузі, змушуючи їх розосереджуватись.
Тиск Росії на Білорусь не є новим явищем. За повідомленнями The Wall Street Journal, Кремль посилює свої вимоги, прагнучи компенсувати дефіцит власних солдатів та створити нові точки напруженості. Це викликало занепокоєння країн Заходу та України, яка збільшує оборону на північному кордоні.
Сили оборони України, зокрема Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський, розробляють плани реагування на потенційні загрози з боку Білорусі, оскільки концентрація близько 70 тисяч військових може зробити загрозу реальною. Міністерство закордонних справ працює над інструментами дипломатичного тиску. Більше оперативних новин щодо цього доступно в Telegram Апострофа.
«Путін, звичайно, дуже хотів би використати цей напрямок. Але Лукашенко на це не піде. Він, незважаючи на свою повну лояльність до Росії, не хоче втягувати білорусів у війну проти України, бо розуміє, чим це може для нього закінчитися», – пояснив керівник політико-правових програм Українського центру громадського розвитку Ігор Рейтерович.
Історія протистояння між російськими вимогами та білоруським маневруванням триває. Майбутнє Білорусі, її суверенітет та доля її народу залишаються під питанням, залежне від можливості Олександра Лукашенка балансувати між двома силами, зберігаючи при цьому внутрішню стабільність і уникаючи прямого військового конфлікту з Україною.

