Помер ексміністр оборони РФ Сергій Іванов: "Права рука" Путіна

Повідомлення про смерть Сергія Борисовича Іванова з'явилося від Єдиної Ліги ВТБ, де він був почесним президентом. 73-річний Іванов був однією із ключових фігур у російській політиці, що пройшов шлях від КДБ до найвищих державних посад. Іванов народився 31 січня 1953 року в Ленінграді, а вже у 1975 році вступив на службу до КДБ, де в 1976-1977 роках працював в управлінні КДБ по Ленінграду та Ленінградській області, в одному підрозділі з Володимиром Путіним.

Їхнє знайомство переросло у тісну співпрацю, коли обидва перейшли до ФСБ. У 1998 році Іванов став заступником директора ФСБ, а Путін очолював тоді відомство. Ця посада стала лише початком його стрімкого піднесення після приходу Путіна до влади. У різний час він обіймав посади секретаря Ради безпеки, міністра оборони, віцепрем'єра та очільника адміністрації президента. У березні 2001 року він очолив Міністерство оборони, залишаючись на цій посаді до лютого 2007 року.

Особливий момент у його кар'єрі стався напередодні виборів 2008 року. Тоді Іванова розглядали як одного з головних претендентів на посаду наступника Путіна, поряд із Дмитром Медведєвим. Проте вибір зрештою впав на Медведєва. Автори книги "Цар власною персоною" стверджують, що Путін мав сумніви, що Іванов поверне йому владу, на відміну від Медведєва.

Незважаючи на тісну дружбу та довіру, яка простежувалася в словах Путіна у 2000 році, коли він на запитання "Комерсанта" запитав про людей, яким він довіряє, відповів: "Сергію Іванову, секретарю Ради безпеки… Є таке поняття, як почуття солідарності. Ось з Івановим таке почуття виникає", його кар'єра все ж зазнала несподіваного повороту. У 2016 році Путін відсторонив його від реальної влади, призначивши спеціальним представником з питань екології. На цій посаді Іванов займався захистом амурських тигрів і регулярно пропонував обмежити туристичний потік на Байкал.

Сергій Іванов, як і багато інших представників найближчого оточення Путіна, перебував під персональними санкціями ЄС, США та Великої Британії через анексію Криму та повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Молодший син Іванова, Сергій, обіймав керівні посади в "Алросі" та Ощадбанку, а старший син Олександр, який був заступником голови правління "Внешэкономбанка", загинув у 2014 році під час відпочинку в ОАЕ. За словами джерел, ця трагедія могла підірвати здоров'я Іванова, і того ж року він пішов з посади голови Адміністрації президента.

4 лютого 2024 року Іванов за власним бажанням залишив посаду спеціального представника президента РФ з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту. За дванадцять днів, 16 лютого, Путін остаточно виключив Іванова зі складу Ради безпеки РФ без публічного пояснення причин. Це відбулося на тлі чуток про можливий параноїдальний стан Путіна та його прагнення уникнути перевороту чи розколу серед силовиків.

Як ВВС Русская служба повідомила, про смерть Іванова першою заявила російська баскетбольна ліга: "Пішов із життя Сергій Борисович Іванов. Почесний президент Єдиної ліги ВТБ помер у віці 73 років".

За даними "Медузи", Іванов був одним із найближчих соратників Путіна, який служив разом із ним ще в ленінградському КДБ. Вони навіть сиділи в сусідніх кімнатах одного кабінету, про це пише видання.

Знайомий Іванова, журналістам "Цар власною персоною", розповів, що Путін сумнівався, чи поверне Іванов йому владу, якщо стане президентом у 2008 році. Іванов також згадував, що спілкується з представниками керівництва США, що, ймовірно, також турбувало Путіна.

Навіть після відсторонення від основних важелів влади, Іванов не втратив своєї відданості, сказав він в ефірі телеканалу "Росія-24" у 2023 році: "Я вірю в успіх операції, вірю, що на полі бою наші збройні сили будуть просуватися вперед. Я бажаю успіху і, як можу, допомагаю нашій армії в межах своїх скромних можливостей".

Смерть Сергія Іванова завершує епоху, що була тісно пов'язана з становленням і зміцненням влади Володимира Путіна. Його життєвий шлях, від таємних операцій до найвищих державних кабінетів, є відображенням змін, що відбулися в Росії за останні десятиліття, і залишає багато запитань щодо істинних причин його відсторонення та подальшого занепаду політичного впливу.