Ядерний удар Росії: чи наважиться Путін, і чому еліти відчувають дискомфорт?

Світова спільнота знову стоїть перед питанням: чи справді Володимир Путін готовий застосувати ядерну зброю? Повідомлення західних медіа, зокрема Reuters, що періодично висувають гіпотези про такі сценарії, викликають хвилю занепокоєння. За словами політичного аналітика Вадима Денисенка, ці публікації часто є частиною журналістського циклу, що вимагає сенсацій, а згадки про "яструбів" в оточенні Путіна стають своєрідним кліше для розбурхування інтересу.

Денисенко припускає, що в найближчому оточенні Путіна, яке нараховує 20-25 осіб і має регулярний доступ до нього, справді існують ті, хто може пропонувати ядерний удар. Однак, більшість цих осіб, ймовірно, самоусунулася від активних пропозицій щодо ведення війни. Якщо хтось і висловлює подібні ідеї, то це, скоріш за все, військові, для яких ядерний варіант є лише одним з можливих сценаріїв, а не єдиним і головним.

2026 рік, за оцінками аналітика, став роком зламу у свідомості десятків мільйонів росіян. Головна зміна полягає в усвідомленні, що війна триватиме доти, доки Путін перебуватиме при владі. Інший важливий злам – росіяни починають відчувати, що їх перестали боятися. Це відчуття пронизує дописи воєнкорів і є джерелом дискомфорту для еліт, оскільки підриває базовий суспільний договір, заснований на гордості та наративі "Не смішіть наші іскандери".

Ця гордість, що базувалася на погрозах, починає розпадатися. Воєнкори, намагаючись загоїти "рани веймарської Росії", стверджують, що немає нічого страшнішого за слабкість Росії, яку вони зараз відчувають. Влада, у свою чергу, говорить про те, як її "обманули". Ця суміш міфів і наративів про "нечесну перемогу над Росією" дає збій, коли стає очевидним, що світ перестав боятися Москви.

Поки росіяни перестали боятися і розпад суспільного договору триває, цей процес каналізується у "кухонну революцію" на низах та відстороненість значної частини оточення Путіна від прийняття рішень. Кожен чекає, що хтось інший першим спробує "розкрити очі Путіну".

При цьому відповідальність за економічні проблеми, зокрема, лягає на таких осіб, як Силуанов та Набіуліна, тоді як Мішустін зберігає повне мовчання. Щодо ймовірності ядерного удару, близько 40% росіян, за різними оцінками, підтримують цю ідею. Однак тактичний удар не є сценарієм Хіросіми і не гарантує автоматичної капітуляції Києва. Він призведе до повної ізоляції Росії, чого категорично не бажає навіть Китай, який неодноразово заявляв, що це "абсолютна червона лінія".

На тлі цих подій політолог Вадим Денисенко, журналіст та народний депутат України VIII скликання, ділиться своїми поглядами у колонці. Він є керівником аналітичного центру "Ділова Столиця" та автором книги "Постпутін" спільно з Віталієм Пировичем, де детально аналізується феномен російської міфології про "нечесну перемогу" над Росією. Більше про Денисенка можна дізнатись у Вікіпедії, а його думки публікуються на Джерелі.

Прогнозується, що тема ядерної загрози буде дедалі частіше обговорюватися світовими ЗМІ у найближчі місяці, особливо на тлі успішних дій України. Проте, на думку Денисенка, Путін є надто боягузливою істотою для такого кроку. Його поведінка, як щура, якого загнали в кут, свідчить не про напад, а про очікування. Більше оперативних новин щодо цієї теми можна знайти у Telegram Апострофа, а повний текст аналітика доступний за посиланням на Оригінал.

"Путін надто боягузлива істота, щоб нанести ядерний удар. Він зараз переживає глобальне приниження. Проте, він ще далеко не загнаний в кут, з якого єдиним виходом є ядерний удар. Вся біографія Путіна показує одну закономірність: він не той щур, який кидається на тебе, якщо його загнали в кут. Він в цих випадках, сидить і чекає", – вважає Вадим Денисенко.

Таким чином, хоча загроза ядерного удару залишається в інформаційному полі, справжня динаміка подій вказує на внутрішній розкол у Росії та зміну настроїв суспільства, що може мати значніші наслідки для майбутнього країни, ніж пряма воєнна ескалація.