Російська атака пошкодила унікальний вітряк: історія віку під загрозою

О четвертій годині ранку 6 липня мирний сон тисяч киян обірвали вибухи. Російські ракети, спрямовані на столицю, не лише зруйнували житлові будинки та забрали життя, але й торкнулися культурного серця України. Однією з мішеней ворога став Національний музей народної архітектури та побуту України, розташований у Пирогові, де час ніби зупиняється, зберігаючи архітектурні пам'ятки минулих століть.

Серед експонатів музею, що формують експозицію «Полісся», стояв вітряк із села Юнаківка Сумської області, споруджений між 1933 та 1934 роками. Ця споруда, що є цінним зразком дерев'яного млинарства першої половини ХХ століття, століттями служила свідком життя багатьох поколінь українців, переказуючи історію та дух регіону. Він був не просто об'єктом, а живим голосом минулого, що шепотів про трудові будні та свята предків.

Проте в ту фатальну ніч вибухова хвиля не пошкодувала вітряк. Вона змістила шатрову частину (дах) споруди відносно її основної конструкції, наче намагаючись зрушити з місця саму історію. Окрім цього, серйозних пошкоджень зазнали лопаті та елементи їхнього кріплення, що були символом руху та життя цього механізму.

Фахівці музею, разом із Національною поліцією України, негайно розпочали обстеження пошкодженої пам’ятки. Їх висновки були невтішними: зміщення даху та пошкодження лопатей критичні. Експерти дійшли до висновку, що ці пошкоджені елементи не підлягають відновленню, що означає втрату оригінальних частин, які зберігали дух епохи. Музейники нині оцінюють масштаби руйнувань та готують необхідну документацію для початку ремонтних та реставраційних робіт.

Віцепрем'єр-міністерка з гуманітарної політики та міністерка культури України Тетяна Бережна підкреслила трагічність події. Вона зазначила, що знищення вітряка — це не просто пошкодження об'єкта, а черговий злочин проти культурної спадщини, що свідчить про системну війну Росії проти української культури. Її слова віддзеркалюють біль від усвідомлення того, що історія, яка пережила багато лихоліть, тепер руйнується руками агресора.

Минулі десятиліття вітряк із Юнаківки зберігав пам’ять про життя цілих поколінь українців. Зараз, понівечений агресією, він стоїть як мовчазний свідок кричущої несправедливості. Це черговий злочин проти української спадщини, який Міністерство культури України фіксує та координує роботу із захисту пам'ятки, продовжуючи інформувати міжнародних партнерів про злочини Росії проти української культури.

Цей інцидент стався на тлі масованого ракетного обстрілу Києва, який забрав життя 19 осіб у столиці, а ще 76 отримали поранення. 24 з них перебувають у лікарнях. Внаслідок того ж обстрілу постраждали корпус та гуртожиток Київського національного університету імені Тараса Шевченка на ВДНГ, а також офіс та студія «5 каналу». Загалом, за офіційними даними повідомляє Міністерство культури, від початку повномасштабної російської агресії в Україні пошкоджено або зруйновано 1949 пам’яток культурної спадщини та 2576 об’єктів культурної інфраструктури.

Міністерство культури України активно інформує міжнародних партнерів про злочини Росії проти української культури, документуючи кожен факт пошкодження. Українські військові продовжують чинити опір окупантам. За даними «Апострофа», село Юнаківка, звідки походить пошкоджений вітряк, залишається одним із «найгарячіших» напрямків на півночі України, де тривають бої.

«Вітряк із Юнаківки пережив десятиліття історії, зберігав пам’ять про життя цілих поколінь українців, а сьогодні вночі постраждав від російської агресії. Це черговий злочин проти нашої спадщини та ще одне свідчення системної війни Росії проти української культури», — заявила віцепрем'єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна, підкреслюючи масштаб культурної трагедії.

Пошкодження вітряка з Юнаківки є лише одним із сотень прикладів цілеспрямованого знищення української культурної спадщини. Ця пам’ятка, що символізує багаторічну історію та побут українського народу, зараз потребує не лише відновлення, а й захисту від подальших руйнувань, щоб майбутні покоління могли бачити та відчувати зв’язок із минулим, попри всі намагання ворога стерти його.