Торгова угода на мільярди: Україна ратифікувала ЗВТ з Туреччиною після 4 років очікування

Навесні 2022 року, за три тижні до повномасштабного вторгнення, у Києві відбулася подія, яка мала стати історичною: Президенти Володимир Зеленський та Реджеп Таїп Ердоган підписали Угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ). Прем'єр-міністр Денис Шмигаль тоді назвав це завершенням майже 20-річного переговорного марафону, третім подібним документом після угод з Великою Британією та Ізраїлем.

Сторони плекали амбітні плани, розраховуючи збільшити двосторонній товарообіг до 10 мільярдів доларів США. Однак, з початком повномасштабного вторгнення Росії, ці плани зависли в повітрі. Ратифікацію угоди в парламентах обох країн було відкладено на невизначений термін, і про неї згадували лише представники турецької сторони у грудні 2023 року, як про документ, що досі чекає на свою чергу.

Лише у травні 2024 року український уряд вирішив повернутися до питання ратифікації, подавши відповідний законопроєкт до Верховної Ради. На початку липня того ж року законопроєкт № 0340 було знято з розгляду через недостатню кількість голосів народних депутатів, що створило додаткову напругу та невизначеність. І ось, після всіх перипетій, 14 липня 2024 року Верховна Рада остаточно підтримали ратифікацію Угоди.

Законопроєкт №0340, внесений Кабінетом міністрів, отримав 236 голосів «за». Цей крок завершує внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності угодою, яка передбачає взаємне зняття мит. Туреччина тепер відкриє ринок для 93% українських промислових товарів та майже 8% сільськогосподарських, поступово розширюючи цей список. Україна, своєю чергою, також скасує мита для понад половини турецьких промислових товарів і приблизно десятої частини сільськогосподарських, з поетапним збільшенням обсягів протягом 2-10 років.

Відтепер, як зазначив віцепрем’єр-міністр Тарас Качка, український бізнес отримає можливість освоїти один із найбільших ринків регіону. Це дасть змогу Україні підійти до членства в ЄС з уже набутим експортним досвідом, налагодженими партнерствами та логістикою.

Головна перевага угоди полягає у створенні тарифного сигналу для розвитку переробної промисловості. Якщо раніше 77% українського експорту до Туреччини становили сировинні товари, такі як зернові та соняшникова олія, то тепер угода знімає бар'єри, даючи змогу продукції переробки – харчовим продуктам, кормовим концентратам, олійній продукції глибокого переділу – заходити на турецький ринок без мита. Це створює вагомі аргументи для інвестування в переробку безпосередньо в Україні.

Окрім суто економічних переваг, ратифікація угоди має важливий європейський вимір. Вона передбачає застосування положень оновленої Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Це означає, що українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали й комплектуючі, зберігаючи при цьому преференційне походження своєї продукції для експорту до Європейського Союзу.

Туреччина ратифікувала Угоду про зону вільної торгівлі з Україною ще 2 серпня 2024 року. Український уряд законопроєкту про ратифікацію на сайті Верховної Ради вказував, що її метою є завершення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

Заступник голови комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський, оцінку угоди дав, зауважив, що цей документ може бути вигіднішим для Туреччини, ніж для України. Він припустив, що під найбільшим ударом опиниться легка промисловість, а також виробники транспортних засобів, цементу, добрив, будматеріалів, ліфтів та електрообладнання, і закликав до розробки компенсаційних механізмів для постраждалих галузей, таких як субсидії на техніку або податкові компенсації капітальних витрат.

Ратифікація угоди з Туреччиною є значним кроком для України, що відкриває нові горизонти для експорту та інтеграції у світову економіку. Хоча попереду ще багато роботи для адаптації бізнесу до нових умов, ця подія безперечно змінить ландшафт української промисловості та торгівлі, ставши важливим етапом на шляху до європейської інтеграції.