Командир РДК розкрив дві сторони російської опозиції: вибір і очікування катастрофи

Денис Капустін, відомий також як "White Rex", командир Російського добровольчого корпусу, вирішив розставити крапки над "і" у питанні російських опозиціонерів. На його погляд, це не однорідна група, а дві різні категорії людей, що проявляють себе по-різному у цей критичний час для регіону.

Перша група, за його словами, складається з тих, хто свідомо підтримує Сили оборони України та відкрито бореться зі шквалом пропаганди. До другої, менш бажаної категорії, належать ті росіяни, які намагаються зберегти нейтралітет, "всидіти на двох стільцях", не бажаючи втрачати комфорту в Європі, але й не засуджуючи дії російських солдатів.

Капустін підкреслив, що чіткий вибір мав бути зроблений ще тоді, коли перші ракети атакували українські міста. Замість цього, значна частина російського суспільства, на його думку, живе в постійному очікуванні майбутньої катастрофи. Він згадав, що чергова хвиля мобілізації, яка, ймовірно, торкнеться великих міст, стане величезною проблемою для країни-агресорки.

Командир РДК висловив своє категоричне переконання: громадяни країни-агресорки не мають права говорити, що "не все так однозначно". Справжніми "хорошими росіянами" він вважає тих, хто, не погоджуючись із політикою своєї країни, залишив її, пожертвувавши звичним життям, роботою та майном, і таким чином припинив сплачувати податки, що підтримують війну.

Особливо Капустін відзначив бійців РДК, назвавши їх "російськими героями". Він протиставив їх позиції тих, хто, за його словами, "наряджається в опозиційний одяг" і лише висловлює думку про те, що "все не так однозначно". Капустін вважає, що такі люди не підтримують Україну, а просто хочуть якнайшвидшого закінчення війни, щоб повернутися до своїх домівок у Москві чи Санкт-Петербурзі, не втрачаючи своєї репутації вдома.

Він навів приклад інтерв'ю журналістки Катерини Гордєєвої з російським добровольцем Петром Рузавіним. Капустін висловив незгоду зі словами журналістки про те, що люди гинуть як під час окупації, так і під час деокупації, побачивши в цьому натяк на сумнів у необхідності деокупації територій. Він також згадав про схожу позицію і в Юрія Дудя, зауваживши, що подібні діячі більше прагнуть уваги до власних персон, ніж реальної діяльності проти війни.

Денис Капустін, командир і засновник Російського добровольчого корпусу, вже давно висловлює свою категоричну позицію щодо війни та російського суспільства. Його думки постійно привертають увагу медіа, зокрема він раніше розповідав в інтерв'ю "Суспільному" про поповнення лав РДК. Такі інтерв'ю допомагають прояснити його точку зору та завдання, які ставить перед собою і своїми бійцями.

Згадки про Катерину Гордєєву та Юрія Дудя в інтерв'ю Капустіна не є випадковими. Ці медійні особистості, відомі в російськомовному просторі, часто висловлюються на тему війни, і їхні позиції викликають дискусії. Капустін, у свою чергу, розповів, що такі позиції, на його думку, показують відсутність чіткої антивоєнної позиції.

"Російське суспільство зараз живе очікуванням катастрофи, що насувається, тому що чергова хвиля мобілізації, яка, швидше за все, торкнеться великих міст, буде величезною проблемою", – пояснив Капустін.

"А позиція тих, хто наряджається в "опозиційний одяг" і каже, що "все не так однозначно", мені зрозуміла. Вони не за Україну, вони проти війни, хочуть, щоб вона скоріше закінчилася, щоб повернутися у Москву чи Петербург", – зазначив глава РДК.

"Це натяк на те, що не треба деокупувати території? У Дудя схожа позиція, мовляв, цивільні гинуть, коли заходять на територію підконтрольну Росії. Я розумію, що було б краще, аби ні з одного, ні з іншого боку вони не гинули, але ми перебуваємо у фазі війни, яку європейський континент з 1945 року не те що не знав, він навіть не міг уявити", – заявив Капустін.

Історія Капустіна та його бачення російської опозиції є віддзеркаленням глибокого розколу в суспільстві, що зіткнулося з реаліями війни. В очікуванні подальших подій, його слова підкреслюють важливість остаточного вибору та відповідальності кожного, хто торкається цієї трагедії. Це історія про те, як війна розкриває справжні обличчя та наміри, залишаючи за собою лише героїв та тих, хто боїться зробити рішучий крок.