Нестандартна напруга: Зеленський підтвердив конфлікт Федорова та Сирського

На брифінгу 16 липня Михайло Федоров, перебуваючи під тиском майбутньої відставки, відверто розповів про свої стосунки з президентом. Він зазначив, що Володимир Зеленський не надав конкретних аргументів щодо його звільнення, що залишало простір для інтерпретацій та здогадок. Ця невизначеність лише посилювала напругу навколо його персони та подальшої долі міністерства.

Федоров публічно висловив переконання, що Зеленський ще не обрав сторону головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського в їхньому протистоянні. Міністр наголосив, що президент, за його словами, «мене за сім років ще не підводив», але визнав, що ситуація складна. Він припустив, що до глави держави надходить багато інформації від осіб, яким дії команди міністерства заважали, що ускладнює об'єктивний аналіз.

Президент Зеленський, під час спільної пресконференції з Кіром Стармером 16 липня, нарешті підтвердив, що конфлікт між Генштабом і Міноборони мав системний характер і відбувався «на різних рівнях». Він пояснив, що особистості Сирського та Федорова не могли знайти спільної мови, а сам президент був змушений виступати посередником: «Без мене вони не сідають».

Федоров розкритикував керівництво головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, поклавши на нього та Генштаб відповідальність за проблеми з мобілізаційними процесами. Незважаючи на критику, Федоров відзначив роль Сирського у порятунку країни у 2022 році під час оборони Києва, Харкова та звільнення Херсона. Проте міністр підкреслив, що війна змінилася, і заявив, що головком «поставив ультиматум», що призвело до блокування всіх ініціатив його команди.

На брифінгу Федоров заявив, що не ставив умов «або я, або Сирський», адже «Сирський у 22 році врятував нашу країну в тому числі. Ми не можемо такого командира недооцінити, але війна змінилася повністю». Він зазначив, що багато документів не були підписані, а його спроби працювати з цим завершилися ультиматумом від головкома. Зеленський, зі свого боку, підтвердив, що посиланням на tsn, що він не має обирати сторону під час війни, і що сторони «не знайшли єдності».

Зеленський також підкреслив, що не знімає з себе відповідальності за цю ситуацію, адже «це проблема не лише сторін, а й моя». Він зазначив, що бажав би єдності, але не зміг її досягти. Це рішення президента викликало жваве обговорення у суспільстві та стало приводом для мирних акцій на підтримку Федорова у центрі Києва 16 липня, оскільки люди відчувають відступ від цінностей, які змінили ситуацію на полі бою.

Конституція України передбачає, що саме президент вносить до Верховної Ради кандидатуру міністра оборони, а парламент ухвалює остаточне рішення шляхом голосування. Таким чином, призначення глави Міноборони є конституційним повноваженням глави держави, а остаточне слово щодо кандидатури належить Верховній Раді. Рішення про відставку Федорова стало несподіваним для європейської сторони, хоча всі домовленості між Україною та ЄС щодо виробництва безпілотників і фінансування озброєння мають виконуватися й надалі.

Михайло Федоров оприлюднив перелік ключових досягнень своєї команди, серед яких реформа закупівель, розвиток програм із закупівлі дронів, тестування української балістики та заходи проти ворожого використання Starlink. Відставку Федорова також супроводжувало звільнення його радників Сергія Стерненка та Сергія Бескрестнова, а також рапорт на звільнення заступника командувача Повітряних сил Павла Єлізарова. У публікації в July 16, 2026, а також на канал «Главкома» у соцмережі Х, підтверджено конфлікт. Додатково, щоб бути в курсі оперативних новин, можна стежити за Більше оперативних новин у Telegram Апострофа, а також за тим, що президент Володимир Зеленський не пропонуватиме кандидатуру Михайла Федорова на посаду міністра оборони у новому складі Кабінету міністрів, приклад можна знайти за посиланням pic.twitter.com/B6iWID6y1e.

«Президент під час війни не має обирати в такій ситуації. Я дуже хотів би єдності. Сторони її не знайшли. І в цьому проблема не лише сторін, а й моя – я з себе відповідальності не знімаю», – заявив Зеленський.

«Зеленський мене, як члена команди, за сім років не підводив. Але, коли до нього приходить 90% людей, у яких проблеми після нашої роботи в МО, йому важко все проаналізувати та прийняти рішення», — сказав Федоров.

Історія напружених стосунків між ключовими фігурами української оборони свідчить про складність управління під час війни. Чи зможе Україна знайти шлях до єдності та ефективної координації, залишається відкритим питанням, адже на кону стоїть не лише майбутнє окремих політиків, а й стабільність усієї держави.