Дрони чи артилерія: чим мають воювати ЗСУ сьогодні

Протягом останніх місяців ми спостерігаємо певною мірою абсолютизацію теми дронів під час ведення бойових дій. Без сумніву, безпілотні технології стали для України асиметричною перевагою. Це один із найбільших технологічних проривів цієї війни, і ми всі вдячні людям, які його створили та продовжують удосконалювати.

Але як артилерист, я не можу погодитися з думкою, що майбутнє війни належить лише дронам (під цим формулюванням буду мати на увазі всі БпЛА, наземні роботизовані комплекси, безекіпажні катери тощо).

На полі бою не існує "чарівної зброї". Є система, де кожен елемент має своє місце і свою ефективність. Про це варто пам'ятати хоча б тому, що перший рік великої війни виграла не якась одна технологія. Саме артилерія стала одним із ключових чинників зриву російського наступу на Київ, Чернігів, Суми та Харків.

Саме вона забезпечувала масоване вогневе ураження, без якого були б неможливими ні виснаження противника, що значно переважав, ні успішні контрнаступальні дії. А під час Харківської наступальної операції масоване застосування артилерійських підрозділів та точкові ракетні удари по місцях зосередження противника, його позиціях, пунктах управління, складах боєприпасів і логістиці стали одним із вирішальних факторів успіху.

Дрон може знайти ціль, скоригувати вогонь, завдати точкового удару по окремій цілі, головне що він убезпечує свого оператора від прямого контакту й ураження. Але він не здатний замінити потужність вогню артилерійських гармат, який за лічені хвилини накриває оборонні споруди, опорні пункти, руйнує фортифікацію, придушує та виснажує противника, зупиняє наступ, створюючи суцільну зону ураження особливо в важкодоступних для дронів місцях таких як ліси, лісосмуги та чагарники, якими найчастіше інфільтрується противник.

Артилерія й досі залишається єдиним засобом, здатним забезпечити раптовість та концентрацію вогню. Вона має те, чого не має жоден тактичний безпілотник: значно потужніший осколково-фугасний боєприпас; широку номенклатуру спеціальних боєприпасів, таких як касетні осколкові та протитанкові уражаючі елементи, запалювальні та детонаційно-об'ємного вибуху, дистанційного мінування протитанковими і протипіхотними мінами, освітлювальні та димові снаряди; незалежність від радіоелектронних перешкод противника і своїх військ; високу швидкострільність і можливість годинами підтримувати війська вогнем та вести ураження різного противника різними способами, як на повітряних розривах збільшуючи ефективність і площу ураження піхоти майже вдвічі від контактної осколкової дії снаряда, так і на фугасній дії, руйнуючи міцні оборонні споруди. І всі ці засоби є в артилеристів на позиції для швидкого їх застосування.

Втім, сучасна українська гармата давно не працює сама по собі. Вона діє разом із розвідкою, безпілотниками, радарами, системами управління та цифровими платформами. Саме ця взаємодія – єдиний розвідувально-вогневий контур – і стала справжньою революцією цієї війни.

Не дрони замість артилерії. Не артилерія замість дронів. Дрони й артилерія разом. Саме така синергія щодня знищує ворога і рятує життя наших воїнів.

Тісна взаємодія та спільне застосування завжди дають необхідний ефект. Щодня чуєш прохання від суміжників: "Арта, відпрацюйте по району, щоб … поховались, бо не можемо підлетіти – збивають дрони". Або: "Відпрацюйте по цілі, бо дуже закрита РЕБом, не можемо зайти дронами". Або: "Позиція під обстрілом, відпрацюйте на заборону, бо не втримаємо". Чи "виявили рух колони, арта, по точці зустрічі – вогонь, вогонь. І швидше, треба затримати, бо погоди немає, нічого не літає" і так далі.

Тому, віддаючи належне величезному внеску безпілотної складової, закликаю не забувати про зброю, яка століттями довела свою ефективність у всіх війнах сучасності так і у російсько-українській війні й сьогодні є одним із незмінних засобів вогневого ураження на полі бою.

Такий непрофесійний підхід в абсолютному порівнянні засобів ураження як артилерія і БпЛА свідчить про нерозуміння самого ефекту, який досягається тим чи іншим засобом. З таким дилетантським підходом у сучасному бою "не потрібні танки, гармати і кулемети бойових броньованих машин, засоби колективної зброї тощо" – це вкрай хибна думка.

І пам'ятаймо про українських артилеристів, які без галасу, без красивих презентацій і без розголосу щодня 24/7 роблять свою справу – знищують ворога. Майже щодня чуєш від загальновійськових командирів та командувачів "прошу додатково гармати та далекобійні боєприпаси".

Дрони стали символом цієї війни. Але її результат, як і раніше, визначають люди і взаємодія всіх засобів ураження. Артилеристи знають, як це зробити й розвивають свій рід військ, щоб він відповідав рівню сучасної війни. Треба їм допомагати, а не заважати. І поки на фронті працює артилерія, вона залишається одним із незмінних аргументів української перемоги.