Оністрат подав рапорт: "паперовод" через підтримку

Починаючи військову службу у серпні 2022 року у спецпідрозділі СБУ "Альфа", Андрій Оністрат до квітня 2023 року очолив роту ударних безпілотників у 68-й окремій єгерській бригаді. Там він служив разом зі своїм сином Остапом. У червні 2023 року 21-річний Остап Оністрат, оператор ударних БПЛА з позивним "Бендер", трагічно загинув на фронті поблизу Вугледара. Ця втрата стала глибокою особистою драмою для офіцера, який до війни був відомим бізнесменом, банкіром та віцепрезидентом Федерації триатлону України. Він також є батьком чотирьох дітей: Соломії (2009), Михайла (2011), Мирослави (2013) і Андрія (2018), яких виховує з телеведучою Валентиною Хамайко.

Нещодавно Андрій Оністрат дізнався від свого керівника про наказ на переведення. Його мали призначити на посаду "головного папероводу" в 17-й армійський корпус. Для офіцера, який створював і розвивав батальйон БПЛА, це стало не лише принизливим, але й нераціональним рішенням. Він миттєво відреагував на ситуацію, висловивши свої емоції та плани у соціальних мережах, де написав про своє рішення подати рапорт на звільнення.

Оністрат припускає, що мотиви такого дивного переведення можуть бути пов'язані з його публічною підтримкою ексміністра оборони Михайла Федорова або підрозділу "Вирія". Він зазначив, що вже мав подібний досвід, коли екскомандир 68-ї окремої аеромобільної бригади Олексій Шум "відібрав" у нього його зібраний колектив 68 РУБАКа. Тоді, за словами Оністрата, його "врятував" Михайло Федоров, який звернувся до тодішнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного і домігся його переведення.

Після звістки про нове призначення Оністрат оперативно написав рапорт на звільнення через застосунок "Армія+" – процес зайняв усього 32 хвилини. Він повідомив про це в соцмережі та виклав інтерв'ю виданню LIGA, в якому обговорював ситуацію з військовим командуванням. Хоча інтерв'ю було записане 17 липня, Оністрат зауважив, що воно вже застаріло, адже ситуація розвивалася дуже швидко.

Цей епізод свідчить про напругу, що виникла у військових колах. Нещодавно керівниця медичної служби батальйону "Вовки Да Вінчі" Аліна Михайлова заявила про спроби правоохоронних органів отримати інформацію про колишнього військовослужбовця Дмитра Козятинського. Саме він став одним з ініціаторів акцій протесту на захист ексміністра оборони Михайла Федорова. Слова Оністрата про ймовірні причини його переведення перегукуються з цим інцидентом.

Наразі Андрій Оністрат залишається вірним своїм принципам, навіть якщо це означає вихід з армії. Його історія додає нових деталей до ширшої картини змін у військовому та політичному керівництві країни, де публічна підтримка одних осіб може мати неочікувані наслідки для інших.

Ситуація навколо Оністрата розгортається на тлі значних кадрових змін та внутрішніх протиріч у Збройних силах України. Financial Times писало, що Президент України Володимир Зеленський розглядає варіант заміни головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського після протестів, які спочатку були спричинені відставкою міністра оборони Михайла Федорова, а згодом переросли у вимоги щодо звільнення самого Сирського. Народний депутат Ярослав Железняк також повідомляв про реєстрацію депутатського запиту до Володимира Зеленського з вимогою розглянути звільнення Сирського.

Паралельно з цими подіями, командир 108-го окремого штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов отримав догану від командувача ЗСУ Олександра Сирського. За словами Сергія Стерненка, волонтера та колишнього радника міністра оборони, командири українських бригад отримали наказ записати відеозвернення на підтримку Сирського. Ці події демонструють комплексний характер внутрішніх процесів, що відбуваються в українській армії та політичній сфері.

Коментуючи свій рапорт на звільнення, Андрій Оністрат зазначив: "Важко, і не думав що от так".

Про можливі причини свого переведення він сказав у коментарі "Українській правді": "Я думаю, що це завдяки підтримці "Вирія". Можливо, через дописи про підтримку Федорова. А можливо і те, і те".

Історія Андрія Оністрата є нагадуванням про те, що особисті переконання та публічна позиція можуть мати значні наслідки, навіть у воєнний час. Вона підкреслює складність взаємодії між військовим керівництвом, політичними фігурами та окремими військовослужбовцями, що є важливою складовою формування майбутнього України.