/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Fa0c0c66329c412c324328ab83c7b11cd.jpg)
Трамп звинувачує Пекін у втручанні у 2020 році, але прагне зближення: чому?
Колись, у період після виборів 2020 року, Білий дім був охоплений ідеєю "китайського сліду". Звинувачення у втручанні у вибори, переможцем яких став Джо Байден, лунали безупинно, хоча правоохоронні органи США, як згодом стало відомо, не знаходили цьому підтверджень. Ця історія розпочалася з доручення тодішнього президента Дональда Трампа своїм розвідкам і правоохоронним органам розслідувати "приховування китайського втручання", що й створило першу шпарину у цій заплутаній справі.
Радник Білого дому з торгівлі Пітер Наварро, виступаючи рушієм цих ідей, наполягав на необхідності пошуку "зловмисних діячів усередині країни". Проте його риторика швидко наштовхнулася на гостру критику з боку членів Демократичної партії, які вважали, що справжньою мішенню Трампа є не Пекін, а його внутрішньополітичні опоненти. Це протистояння додавало драматизму до й без того напруженої ситуації.
Конгрес США також не стояв осторонь. Члени Конгресу звинувачували Трампа у тому, що він "перетворює американо-китайські відносини на зброю" виключно для "просування політичної мети", ігноруючи реальні питання безпеки. Пікантності ситуації додавало те, що попри гучні звинувачення на адресу Пекіна, Трамп паралельно активно працював над потеплінням стосунків з головою КНР Сі Цзіньпіном, особливо після року економічної війни між двома країнами.
Однак у 2021 році розвідки США дійшли висновку, що Китай "розглядав, але не застосував" жодної операції впливу у 2020 році, оскільки вважав результат виборів несуттєвим для власних інтересів. Денніс Вайлдер, що раніше керував китайським напрямком у Раді національної безпеки, висловився досить відверто, стверджуючи, що "кожен фрагмент розвідданих перевіряли мільйон разів, і на Китай так нічого й не знайшли… ця справа нікуди не веде".
Реакція самого Китаю на ці звинувачення була стриманою. Речник МЗС Лінь Цзянь назвав слова Трампа "неправдивим звинуваченням і серйозним наклепом", але не дозволив собі жодного натяку на ширшу шкоду для двосторонніх відносин. Азійський дипломат у Вашингтоні, який регулярно спілкується з китайськими посадовцями, повідомив, що Пекін сприймає цей епізод як фоновий шум, а не реальну загрозу майбутньому вересневому саміту між лідерами країн. Цей інсайдер підкреслив, що "досі Китай залишається відкритим для перемовин" попри різкі заяви.
Ця очевидна непослідовність у діях Трампа роздратувала навіть "яструбів" щодо Китаю в його власному оточенні. Один із них, Майкл Соболік, прямо поставив питання: якщо, за логікою Трампа, саме Китай працював на його поразку, то чому він одночасно прагне "стабільних відносин великих держав" із Сі Цзіньпіном, продає ШІ-чіпи КНР та скасовує надзвичайний указ щодо Гонконгу? Республіканці зі свого боку радять Білому дому "серйозніше ставитися до китайського втручання", наголошуючи, що розуміння таких операцій потрібне Конгресу, спецслужбам і навіть самому Трампу. В іншому випадку, це замість створення протидії породить "політичний театр у Вашингтоні, а не реальну перевірку дій Пекіна", як зазначає Politico.
Заяви Дональда Трампа про втручання Китаю у вибори в США — не нова тема у політичному дискурсі. Історія цих звинувачень сягає корінням у доповідь американської розвідки від березня 2021 року, де дійсно зазначалося, що Китай "розглядав можливість проведення операцій з втручання у вибори в США 2020 року, але не втілив їх у життя". Тоді ж було повідомлено, що Китай "незаконно отримав дані про 220 мільйонів американських виборців", включаючи їхні імена та адреси, які використовувались для реєстрації.
Проте, Пекін завжди категорично заперечував будь-яке втручання у внутрішні справи США. Представник Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь неодноразово закликав Сполучені Штати припинити висувати "безпідставні звинувачення", наполягаючи на неправдивості подібних заяв та їхньому характері "серйозного наклепу". Ця позиція Китаю залишається незмінною, що створює постійне напруження у двосторонніх відносинах.
Таким чином, політична драма навколо втручання у вибори та складні стосунки з Китаєм продовжують розгортатися. Пошук балансу між гучними звинуваченнями та прагненням до співпраці залишається ключовим завданням, від якого залежить не тільки майбутнє американсько-китайських відносин, але й стабільність світової арени.

