Будемо обирати головкома на картонках?

Якось я запитала Залужного, що він думає про Сирського. Це був десь початок 2024 року, ми сиділи в кабінеті і обговорювали потенційні сценарії війни. Тоді вже активно ширилась інформація, що Сирський стане наступним головнокомандувачем.

Залужний відповів максимально коротко, буквально одним словом: Професіонал. Днями Федоров теж висловився про Сирського:
«Тому що насправді Сирський в 2022 році врятував нашу країну в тому числі. Він провів Київську операцію брав участь, він провів Харківську операцію, брав участь в Херсонській операції. Багато різних операцій. Ми не можемо такого командира недооцінити...».

Достойно. Треба мати честь, щоб коментуючи головнокомандувача з яким явний і жорсткий конфлікт не скотитись в дитячі образи, а визнати і заслуги опонента. Тепер максимально неупереджено, суто пунктам і по фактах.

• 1 •

Конфлікт між Міноборони та головнокомандувачем був давній. Його не афішували, але всі хто глибше в темі звісно знали. Конфлікт значно глибше, ніж між двома лідерами команд, не суто між міністром і головкомом. А між їхніми ключовими підлеглими теж. До останнього це намагались не озвучувати публічно, що логічно під час війни.

Хоча й сам конфлікт всередині під час війни дуже не логічний. З іншого боку конфлікти всередині військово-політичного керівництва під час війн були завжди і всюди. Достатньо почитати історичні мемуари відомих полководців і політиків. Україна в історії проходила це теж не раз. З важкими наслідками. Зараз головне пройти нарешті по дорослому, пам'ятаючи історичні уроки, зберігши взаємоповагу і державність.

• 2 •

Справді, в цьому конфлікті стикнулись два різних управлінських уявлення про подальші способи, методи і загалом засадничі підходи до ведення війни.

Але зводити все до того, що міністр хоче воювати на дронах, а головнокомандувач на конях – як мінімум смішно. Це дуже примітивне уявлення про суть їхніх розбіжностей.

Дуже легко повірити в спрощену, а значить зручну, дуалістичну картину світу. Ось в нас молодий, прогресивний міністр хоче перемогти дронами. А ось старі, радянські діди хочуть всіх вбити в штурмах.

Все як в казці в дитинстві – ось добро, ось зло, все зразу так приємно і зрозуміло, не треба напружуватися і довго розбиратись.
Але світ складніший, особливо під час війн такого масштабу.

• 3 •

Чи є за що критикувати Сирського? Звісно, як і кожного з нас. Він не ідеальний і не святий. Є довгий список, що йому закидають: «Жорсткий і авторитарний, призначає не професіоналів, а лояльних, майстер політичних інтриг, безкомпромісно карає за непокору, вміє місяцями саботувати призначення і грати в бюрократичний пінг-понг, безконтрольно допустив деяких командирів садистів до посад, ненавидить технології, вимагає воювати штурмовиками, а не дронами, завербований росіянами etc...».

Не буду перераховувати все, легко гуглиться. Частина цієї критики релевантна, частина повний абсурд. Справедливості заради важливо розуміти, що кожен командир високого рівня має своє кладовище. Кожен. На війні не буває без втрат, як і без помилок.

Мої побратими – взводні, ротні, комбати, комбриги – мають в голові кожен свій список тих, хто можливо би не загинув. Кожного разу прокручують як можна було зробити розумніше, як прорахувати, щоб уникнути цих страшних розмов з матерями і дружинами. Про це не прийнято говорити. Але повірте, ті в кого є совість мучаться до кінця життя, навіть якщо по суті не винні.

• 4 •

Зараз Сирський, Клименко і навіть Хмара потрапили під хвилю публічної критики. Троє офіцерів стратегічного рівня управління.

Чи можна критикувати командирів публічно? Звісно, в нас демократична країна і не може бути недоторканних. Однак в першу чергу на це мають право ті, хто служить своїй країні. Але коли люди, які за 12 років не служили ні дня, починають кидатись з принизливим брудом на бойових офіцерів – це клінічна неповага, дуже нездорова тенденція.

Сирський, об'єктивно провів ряд блискучих, історичних операцій стратегічного рівня, що визнавали навіть вороги – одна тільки Харківська чого варта. Тепер він «дід», «м'ясник», і ненавидить дрони. Клименко, який забезпечив бойові корпуси, прийняв МВС з коліс, розгорнув бойову роботу, якому щиро дякують багато командирів – тепер для натовпу і ноунеймів в інтернеті – «мусор».

Хмара, бойовий командир, який стоїть за багатьма спецопераціями стратегічного рівня, який розбудував Альфу, один з топових підрозділів, який вміє мислити на державному рівні – тепер просто «невдалий антикриз президента», «не справиться», «не його рівень», etc.

• 5 •

Безвідносно до прізвищ – трьох офіцерів стратегічного рівня за кілька днів полили брудом на всю країну. У секунди забувши все добре, що вони зробили. Ще можна зрозуміти, коли це критика конструктивна, яка йде від військових і ветеранів.

Але коли далекі від війська цивільні починають в інтернеті крити матом, ліпити меми обсміювати «мусора», офіцера, який витратив роки життя, щоб вони не знали що таке війна – це вкрай небезпечна х***я. Бо в першу чергу це наші, українські офіцери.

Вони брали на себе відповідальність в моменти, які багато людей психологічно не вивозять бачити навіть в кіно. Коли не просто страшно, а паралітично страшно, коли безперервні прильоти, коли люди вмирають стікаючи кров'ю. А ти при цьому той, кого благають спасти, кому вірять.

Якщо ми будемо їх «розпинати на площах» завтра нас самих розіпнуть. Тільки вже не фігурально, в буквально. Розіпнуть вже російські офіцери, але скоріше навіть звичайні солдати. В окупованому Києві.

• 6 •

Громадяни можуть виходити з картонками і відстоювати свою позицію по Міністру. Але не можуть картонками вибирати хто стане головнокомандувачем.

На протестах вже звучить ряд прізвищ від Драпатого до Білецького та Бровді. Створюється небезпечний прецедент – а якщо завтра Білецький з Драпатим в ролі головнокомандувача не сподобаються? Будемо знову обирати головнокомандувача на картонках?

Одразу приходить історична паралель – революція 1917 року, ради солдатських депутатів, там теж пробували вибирати командирів. Чим все закінчилося – всі пам'ятають. Озвучувати своє бачення президенту – ок. Вимагати в президента призначити конкретного ГК, бо так сказала вулиця – ідіотизм і хаос.

До речі російські боти зараз тисячами включились в цю гру в інтернеті, косять під нас і качають розкол на максималках. Сюди в коменти теж прийдуть. Що логічно, ми б на їх місці робили те саме.

• 7 •

Я витратила роки часу, щоб розібратись в роботі Міноборони і мати можливість компетентно критикувати роботу попередніх міністрів. Для того, щоб розібратися в роботі Генштабу мало прочитати кілька десятків книжок чи статей по військовій стратегії або оперативному плануванню.

Треба мати ґрунтовну військову освіту. Бойовий, командирський досвід. На це йдуть роки важкої праці. Можливо хтось вміє розібратися швидше, і без освіти. Але я себе до таких геніїв не відношу.

Зараз не служу, в мене немає військової освіти, мій бойовий досвід був востаннє років 9 тому, а значить вже не релевантний. Саме тому я не беру на себе зухвалість визначати публічно, хто має стати головнокомандувачем у війні такого масштабу. На виживання найбільшої європейської держави.

• 8 •

Мій робочий досвід з більшістю згаданих тут офіцерів конструктивний і позитивний. Нам вдалося разом запустити ряд системоутворюючих для технологічної стійкості речей.

Зараз не в тренді говорити щось добре, про головнокомандувача, благо мені індиферентно на тренди. Справедливості заради буде чесно згадати хоча б кілька речей, яким він особисто сприяв.

Впровадження технологій у базовій загальновійськовій підготовці вперше всерйоз підтримав Сирський, без лишніх пояснень розуміючи чому це треба. Розвиток підготовки на НРК – він сприяв як мінімум з літа 2024 року.

Коли я запропонувала значно збільшити підготовку операторів на FPV – головнокомандувач одразу дав зелене світло. Аналіз і впровадження багатьох кращих технологічних практик по військах теж часто йшов через особистий контроль головнокомандувача. 

Це буквально кілька прикладів, їх десятки. Отакий безнадійно «застарілий» головнокомандувач, хоче воювати з тапіками на конях, але підтримує збільшення підготовки на дрони. Ну і те, що головнокомандувач не вилазить з фронту, сміливо їздить по передовій, зустрічається з бійцями, це теж відомий факт.

Повторюсь, це все далеко не означає що головнокомандувач ідеальний. Але щоб бачити повну картину треба озвучувати все. Як казали у нас у селі: люби Боже правду.

• 9 •

Останнє – я пам'ятаю, як навесні 2025 йшла закрита дискусія щодо кандидатури наступного командувача Сил безпілотних систем. Пам'ятаю, що тоді запитали і мою думку, я написала свій топ п'ять достойних офіцерів. Першим в моєму списку був тепер всесвітньо відомий Роберт Мадяр Бровді.

І добре пам'ятаю, що тоді і міністр Федоров, і головнокомандувач Сирський обоє підтримували саме цю кандидатуру. Повністю на цьому зійшлись.

І не прогадали. Вистріл прицільно в точку. Саме завдяки тому, що вони обоє сприяли – і президент підтримав – стратегічно виграла вся наша країна. Саме тому зараз такі вражаючі результати на табло. Значить можуть спільно знаходити найкращі рішення.

Сподіваюсь президент справді почує розумних людей і дасть можливість воювати всім, хто показав, що вміє воювати ефективно. Ми не можемо розкидатись цінними кадрами. Треба ставати дорослими, миритись і працювати разом. На результат.