На фронті загинув актор Євген Бушмакін. Згадуємо його ролі

У вашої Антоніни не так багато улюблених персонажів в українському кіно – та вони усе ж є. І одного з них зіграв саме Женя. Це Жорік у «Герої мого часу». Тоня Ноябрьова зняла чудову комедію, яка чомусь лишилася не надто добре оціненою. Євген Бушмакін дуже точно і надзвичайно органічно втілив пересонажа, якого ви точно впізнали б. Бо бачили його не один раз в реальному житті. А може і в собі.

Це людина, яка приїздить до Києва у пошуках кращого життя, але, попри велике бажання, зазнає фіаско. А все тому, що швидко запалюється і так само швидко розчаровується та опускає руки. Такий собі напівпасіонарій. 

Про смерть Жені повідомила його дружина Олена – допис лише для друзів, тому цитувати не буду. Напишу лиш, що актор прослужив лише три місяців – його мобілізували у травні, а загинув 18 липня. Йому було 45 років. У них з Оленою лишився син Міша. 

Я була знайома із Євгеном і розділю найпопулярніше про нього враження – він був із тих, хто викликає симпатію одразу. В хорошому сенсі простий, з гарним почуттям гумору, трішки бувало соромився. Почасти скромно оцінював свою роботу – мовляв, це складно було грати Леонардо Дікапріо в «Легенді Г'ю Гласса», а мені легше, але дуже цікаво. 

Вперше я його побачила на фестивалі «Молодість» у короткометражці тієї ж Тоні Ноябрьової «День Незалежності». Там він зіграв такого бикуватого хлопця, який разом із мовчазним другом будує плани як провести День Незалежності. Починається усе зі сцени на Майдані, герой Жені говорить: «Таки прикольно, що ми вранці прийшли. Зараз усе розплануємо». 

У головного героя мільйон ідей як можна повести святковий день – головне усе встигнути. В Лавру можна піти, на кораблі покататися, в Пирогів поїхати. Хоча, каже він, з Пирогова ми не повернемося. У цих безцільних роздумах минає цілий день. Якщо що, це також комедія. З доволі дотепними репліками. 

У «Герої мого часу» Бушмакін втілює багато в чому схожого чоловіка. Його Жека щиро хоче змінити якщо не світ, то бодай сусідку, яка викидає сміття з вікна, та кафкіанську роботу ЖЕКу. Але початковим запалом, який швидко минає, неможливо змінити навіть власне життя. 

Євген Бушмакін обидвох персонажив втілив без граму штучності, чим ще подекуди страждає українське кіно.

Актором він був дуже талановитим, вмів зробити доволі неоднозначних персонажів, до яких водночас відчуваєш і симпатію, і роздратування. Обов'язково подивіться «Героя мого часу», фільм доступний легально на онлайн-платформах.