Китай тримає Росію на гачку: Галеотті пояснив, у що обходиться дружба без меж

Володимир Путін не може всидіти без Китаю. Після травневого візиту до Пекіна стало відомо, що російський лідер очолить делегацію своєї країни на 33-му саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (APEC) у листопаді. За роки при владі Путін бував у Китаї понад два десятки разів. Але британський аналітик Марк Галеотті у колонці для The Spectator пише, що ця показна приязнь насправді приховує дедалі більшу залежність Москви від Пекіна.

Як передає "Хвиля", про це йдеться у матеріалі The Spectator.

Найяскравіший приклад цієї залежності - багаторічна історія з газопроводом "Сила Сибіру - 2", який мав би сполучити арктичні родовища з Китаєм через Монголію. Європа згортає закупівлю російського газу, тож для Кремля проєкт стає дедалі важливішим. Пекін це чудово розуміє - і навмисно затягує переговори, вимагаючи не міжнародних цін, а тих субсидованих тарифів, які платять російські споживачі всередині країни. Фактично йдеться про знижку в 75-80 відсотків.

Путін сам себе підставив, коли перед поїздкою до Пекіна почав розхвалювати ймовірність угоди. Він узяв із собою велику делегацію енергетиків - і наштовхнувся на глуху стіну. Китай не відкинув подальших перемовин, але поки що попросив росіян не тиснути, доки ті не наблизяться до його умов.

За словами Галеотті, вся ця історія стисло описує суть відносин: поверхова сердечність поверх жорсткого торгу. Асиметрія економік разюча. Китай має альтернативні джерела нафти й газу, а от Росія значно менше здатна шукати заміну тому, що потрібно їй від Пекіна - від мікрочипів для дронів і ракет до смартфонів замість підсанкційних західних брендів. На китайські моделі вже припадає 85 відсотків усіх продажів.

Один московський експерт сформулював це так: "Росія нічого не отримує задарма. Вона мусить це купувати так чи інакше - а китайці торгуються жорстко", - наводить його слова автор. Символічним став подарунок Путіну під час візиту: картина, де він удвічі менший за Сі, а сам крокує позаду впевненого китайського лідера. Російські коментатори не сумнівалися, кого зображено "старшим братом".

Водночас Галеотті застерігає: не тиснути у відповідь - ще не означає бути слабаком. Він нагадує гучну заяву генсека НАТО Марка Рютте про те, що в разі нападу Китаю на Тайвань Сі "спершу зателефонує до Москви й попросить Путіна зайняти нас у цій частині Європи". Російські коментатори та безпекові експерти лише скептично посміхнулися. Вони зауважили, що армія РФ тримає постійний план на випадок вторгнення Китаю на Далекий Схід.

Москва нервує щоразу, коли в Китаї друкують нову мапу з давніми китайськими назвами міст, відданих Росії за "нерівноправними договорами" ХІХ - початку ХХ століть. Побоюються, що навіть якщо 73-річний Сі не збирається переглядати кордони, молодший наступник може виявитися жорсткішим. А Федеральна служба безпеки вже визнала: китайське шпигунство в Росії тепер активніше, ніж до 2022 року.

Підсумок Галеотті різкий: це радше не дружба без меж, а друзі без вигоди.

Раніше "Хвиля" розповідала, чому Пекін не тиснутиме на Москву й тримає РФ у вузькому коридорі. Також ми писали, як Китай тихо готується до життя після Путіна.