Пристрасті престолу: як брати Борис і Гліб змінили святість Русі

Після того, як рівноапостольний князь Володимир Великий відійшов у вічність у 1015 році, між його спадкоємцями розгорілася боротьба за київський престол. Старший брат Святополк, прагнучи одноосібної влади, віддав наказ про вбивство Бориса, а згодом і Гліба.

Особливість подвигу Бориса і Гліба полягала в їхній свідомій відмові від збройного опору. За переказами, дружина Бориса була готова захищати свого князя, але він відповів, що не хоче проливати братерської крові заради земної влади. Гліб, дізнавшись про небезпеку, також не став збирати військо, прийнявши мученицьку смерть з молитвою на вустах.

Церква прославила їх не лише як мучеників, а як страстотерпців — людей, які наслідували Христа не стільки смертю за віру, скільки добровільним прийняттям несправедливих страждань без ненависті та помсти.

Цей новий тип святості пізніше став характерною рисою духовної традиції Київської Русі. Численні чудеса біля мощей братів, як-от зцілення хворих та повернення зору незрячим, швидко поширилися серед людей.

Мощі Бориса і Гліба були перенесені до Вишгорода, де вони стали однією з головних святинь Русі. Їх особливо шанували як небесних покровителів держави, воїнів і князів.

Цього ж дня Православна церква вшановує преподобного Полікарпа, архімандрита Києво-Печерського, який очолював Лавру у XIII столітті. Він увійшов в історію як мудрий настоятель і один з укладачів знаменитого «Києво-Печерського патерика» — книги, що зберегла житія печерських святих.

Як розповідає переказ, Полікарп дуже хотів стати єпископом, але не отримав цього служіння. Пізніше він усвідомив, що його місія полягає в збереженні пам'яті про духовний подвиг Печерських отців, завдяки чому сьогодні відомі десятки історій про києво-печерських подвижників, їхні чудеса та непохитну віру.

Народний календар цього дня називав Бориса і Гліба-жниварями, підкреслюючи початок жнив у більшості українських земель. Існувала традиція виходити на ниву до сходу сонця та молитися, а перший зрізаний сніп, прикрашений квітами, несли додому та ставили біля образів.

У цей день також відзначається свято Почаївської чудотворної ікони Божої Матері, історія якої розпочалася у XVI столітті, коли грецький митрополит Неофіт подарував ікону Ганні Гойській. Від неї виходило сяйво, а згодом біля ікони сталися перші зцілення, зокрема одужання сліпого брата Ганни.

Щороку 23 липня відзначають також Всесвітній день китів і дельфінів, мета якого — підвищити обізнаність людей про проблеми збереження цих видів тварин, а також Comic Con — подію, яка вшановує світ коміксів.

«Поділишся першим хлібом — Бог сторицею віддячить новим урожаєм» — так вірили люди, які ділилися першою свіжою паляницею з самотніми сусідами або багатодітними родинами.

Наші предки уникали водойм, бо не хотіли «притягнути нечисту силу у свій дім», — згадує Храм святого Івана Богослова міста Харкова, розповідаючи про традиції 23 липня.

Історія Бориса і Гліба, а також преподобного Полікарпа, нагадує вірянам про силу смирення, прощення та любові, що є основою духовної спадщини Русі. Їхній приклад і сьогодні надихає на щирість і милосердя, показуючи шлях до єдності та процвітання. Більше оперативних новин у Telegram Апострофа.