Юрій Рибчинський склав вірш про Чернівці та золоту добу української естради

Народний артист і Герой України Юрій Рибчинський зачитав свій новий вірш про Чернівці. Поет згадав у рядках про видатних артистів золотої доби української естради. Про це пише «Главком» із посиланням на допис журналіста та історика української естради Михайла Маслія.

У новому вірші Юрій Рибчинський розповідає про своїх друзів та відомих українських митців, які жили у Чернівцях. А саме про поета Володимира Івасюка, народну артистку Софію Ротару, естрадного співака Назарія Яремчука, а також засновника вокально-інструментального ансамблю «Смерічкоа» Левка Дутківського.

Вірш Юрія Рибчинського «Давай поїдем в Чернівці»

Давай поїдем в Чернівці,

Й знайдемо дім, де жив Володя.

Там покладемо квіти ці,

Що схожі на його мелодії.

Давай поїдем в місто,

Де жили Софія і Назарій,

Давай поїдем в місто,

Де жили Софія і Назарій,

Де щохвилини, кожен день

«Смерічкою» Дутківський марив.

Також Юрій Рибчинський згадує про Василя Зінкевича, який починав свій шлях у Чернівцях, та вулицю Кобилянської (Кобилштрассе), де збиралися українські митці. Поет згадав і про композитора Валерія Громцева, який теж жив та працював у Чернівцях.

Давай поїдем в Чернівці,

Де починав Зінкевич Вася,

Де біля біржі всі митці

Збиралися на Кобилштрассе.

Давай поїдем в Чернівці,

Де жив й творив Валера Громцев.

Дерева там, як олівці,

Які малюють в небі сонце.

Юрій Рибчинський не залишив без рядка у своєму вірші свого друга, видатного драматурга та письменника Анатолія Крима, який свого часу також творив у Чернівцях. Серед рядків вірша, які зачитав Рибчинський, можна почути й про співака Миколу Мозгового, який у своїй пісні «Мій рідний край» закликає завітати до Прикарпаття.

Пройшло багато літ і зим,

Та не забуть мені адреси,

Де друг мій Анатолій Крим

Писав свої чудові п’єси.

Давай поїдем в Чернівці,

І хай пробачать Львів і Київ,

Що не вони, а Чернівці,

В нас викликають ностальгію.

По його вулицях пройдись…

Де чернівчанки, буковинки

Всі надихали нас колись

Красою на безумні вчинки.

Давай поїдем в Чернівці,

В той край чарівний, живописний,

Куди нас кликав Мозговий

У незабутній своїй пісні.

Ну що сказать тобі в кінці,

Мій друг душевний, старовинний,

Давай поїдем в Чернівці,

Пісенне серце України.