/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fdfe1bc5047fe1bc78d591bdf9f332b5d.jpg)
Таємні зустрічі: як ексчиновники Європи шукали шлях до миру з РФ
Минулого місяця у Відні, в атмосфері суворої секретності, зібралися колишні високопосадовці з Великої Британії, Франції, Німеччини та Росії. Метою цієї зустрічі було обговорення можливих умов для мирних переговорів щодо припинення війни в Україні.
До складу європейської делегації входили такі значні фігури, як колишній радник Великої Британії з питань національної безпеки Тім Барроу, ексдержавний секретар Німеччини Маркус Едерер та досвідчений французький дипломат П'єр Вімон. Ім'я колишнього представника Кремля, який брав участь у переговорах, джерела не розкривають, що підкреслює конфіденційність зустрічі.
Німецьке Міністерство закордонних справ заявило, що не володіє інформацією про ці контакти і не координувало їх. Аналогічні відповіді надійшли від урядів Великої Британії та Франції, які не підтвердили своєї офіційної участі. Речник Кремля Дмитрій Пєсков також утримався від коментарів, що є характерною ознакою подібних неофіційних ініціатив.
Подібні зустрічі є частиною так званої дипломатії другого рівня, де колишні чиновники та експерти діють без офіційного мандату. Їхня головна мета – дослідити потенційні шляхи розв'язання складних міжнародних проблем та обмінятися ідеями, які згодом можуть бути передані офіційним урядовим каналам.
Організатором зустрічі у Відні став швейцарський Центр гуманітарного діалогу HD, до ради директорів якого входять Маркус Едерер та П'єр Вімон. Ця організація відома своєю готовністю підтримувати ініціативи, спрямовані на припинення конфліктів, хоча подробиці таких контактів часто не розголошуються.
Наразі залишається невідомим, чи була зустріч у Відні погоджена урядами Великої Британії, Франції та Німеччини. Ці країни разом з Україною активно шукають можливість встановити прямий канал зв'язку з Кремлем, однак офіційні переговори між Києвом та Москвою за посередництва США перебувають у глухому куті.
Проведення таких неофіційних переговорів не є поодиноким випадком. У липні президент Азербайджану Ільхам Алієв публічно повідомив про переговори німецьких та російських представників на території його країни, присвячені припиненню бойових дій в Україні. Українська сторона не була учасником цього процесу і дізналася про деталі вже після оприлюднення інформації. Тоді представники України, зокрема речник МЗС Георгій Тихий, оцінили практичну вагу таких форматів як мінімальну, підкресливши відсутність мандату для Німеччини на їхнє проведення.
Заступник керівника Офісу президента Сергій Кислиця в інтерв'ю NPR висловив думку, що продовження далекобійних ударів може змусити Росію повернутися до переговорів. Він наголосив, що Україна готова до припинення бойових дій по нинішній лінії фронту, але це не означатиме визнання окупованих територій російськими ні юридично, ні фактично. Володимир Путін продовжує висувати неприйнятні для Києва територіальні вимоги, зокрема щодо визнання контролю над п'ятьма українськими регіонами, тоді як президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що Путін відмовляється від переговорів, що є перепоною для мирних домовленостей.
«Нерідко колишні посадовці та аналітичні центри беруть участь у неформальних дипломатичних зусиллях, не виходячи за межі урядів, щоб дослідити потенційні шляхи вирішення складних міжнародних проблем. Ці так звані зустрічі другого плану спрямовані на обмін ідеями, які згодом можуть бути передані урядовим каналам», – зазначає видання Bloomberg, посилаючись на власні джерела.
«Якщо ми будемо продовжувати робити те, що робимо, завдаючи ударів на велику відстань, рано чи пізно у російського лідера залишиться лише один вибір — сісти за стіл переговорів і обговорити, як зупинити цю війну», — заявив заступник керівника Офісу президента Сергій Кислиця.
Поки офіційні канали залишаються закритими, дипломатія другого треку продовжує відігравати свою роль, створюючи простір для пошуку нестандартних рішень. Чи зможуть ці неофіційні зусилля прокласти шлях до реального миру, покаже лише час, але вони вже свідчать про невпинний пошук шляхів до завершення конфлікту.

