Неочікуваний візит: як Зеленський змінив вплив РФ на Західних Балканах

Напередодні візиту сербський президент Александар Вучич окремо наголосив на незмінності позиції Сербії щодо неприєднання до санкцій проти РФ, що робило приїзд українського лідера ще більш сенсаційним. Офіційний порядок денний включав обговорення взаємної підтримки на шляху до ЄС, участі Сербії у повоєнній відбудові України та економічної співпраці. Також було відновлено переговори щодо укладення зони вільної торгівлі, які планується завершити до початку наступного року.

Проте, справжні причини візиту, ймовірно, лежали глибше. Для Києва ця зустріч стала психологічним ударом по Росії. Подібно до червневого візиту Володимира Зеленського до Вірменії, який Москва сприйняла як демонстрацію падіння її впливу на Південному Кавказі, візит до Белграда показав ослаблення російського впливу на Західних Балканах. Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) зазначило, що прибуття "найбільшого ворога Путіна" до Сербії дозволяє зробити висновки про сербські очікування, припускаючи, що Белград не вірить у швидку вирішальну перемогу сил РФ в Україні.

Значно важливішою причиною візиту були переговори щодо постачання зброї. Попри публічні заяви сербського керівництва про відсутність продажу військових товарів Україні, поставки сербських боєприпасів для ЗСУ, як зазначив колишній посол США у Сербії Крістофер Гілл, не припинялися. Формально Сербія продавала їх країнам ЄС, але кінцевий отримувач був очевидний. Ці боєприпаси радянських калібрів, дефіцитні в Європі, були вкрай потрібні Україні, особливо після заяви нового уряду Болгарії про припинення військової допомоги.

Одним із ключових завдань візиту було отримання гарантій від сербської влади щодо збереження поточної схеми продажу боєприпасів, а за потреби – збільшення їх обсягів. FAZ також повідомляла про можливе обговорення будівництва заводу з виробництва БПЛА в Сербії, але такий сценарій виглядає малоймовірним через побоювання Києва щодо передачі чутливих технологій країні, яка тісно співпрацює з РФ. Президент Вучич підкреслив, що до завершення війни спільні оборонні проєкти розглядатися не будуть.

Для сербської сторони візит Зеленського, попри електоральні ризики всередині країни, мав стратегічне значення для покращення відносин з ЄС. Після зміни влади в Угорщині та посилення жорсткості Брюсселя, Сербія зіткнулася із заморожуванням фінансової допомоги. Белград сподівається, що демонстративне потепління відносин з Україною стане аргументом на користь Сербії, показавши її дієвість у межах загальноєвропейського курсу підтримки України, попри відмову від санкцій проти РФ. Це може допомогти сповільнити падіння на європейському треку і дещо покращити ставлення до Вучича в деяких європейських столицях.

За словами директора сербського Центру практичної політики Драгана Поповича, візит може вплинути на уряди західних країн, щоб вони утрималися від відкритої критики недемократичних дій режиму Вучича. Це, своєю чергою, є важливим для Києва, оскільки свідчить про те, що Белград, ймовірно, не зможе відмовити у запитах щодо продовження постачань зброї, і виконає взяті зобов'язання. Ці продажі вигідні для Сербії, особливо для осіб з оточення Вучича, які контролюють оборонну галузь країни.

Відносини Белграда з Москвою традиційно були дуже тісними, що виявлялося у продовженні закупівель російського газу, відмові від санкцій та збереженні прямих авіарейсів до Москви. Євробарометр показує, що 71% сербів позитивно ставляться до РФ. Однак, попри це, президент Вучич останнім часом активно налагоджував контакти з Києвом, зокрема, відвідавши торік саміт "Україна – Південно-Східна Європа" в Одесі. Ці контакти, хоча Сербія і не підписувала декларації із засудженням агресії РФ, викликали роздратування в Кремлі. Низка інших візитів, включаючи приїзд голови Верховної Ради Руслана Стефанчука до Белграда, стали логічним продовженням тренду на зближення.

Зміна зовнішнього курсу Сербії, як зазначає Драган Попович, може не призвести до втрати електорату, оскільки президент Вучич намагається позиціонувати себе як діяч, що веде збалансовану політику щодо великих держав, аналогічну тій, яку свого часу проводив Йосиф Броз Тіто. Часи Тіто, коли Югославія була найменш прорадянською країною соцблоку, постійно заграючи із Заходом, вважаються багатьма сербами "золотим віком". Цей стереотип Вучич використовує для здобуття підтримки поступового розвороту зовнішнього курсу Сербії, що, своєю чергою, сприяє послабленню її залежності від РФ.

"Я вдячний українському президенту за підтримку, яку він надає нам на європейському шляху. Хочу сказати громадянам, що ви ніколи не почуєте жодного поганого слова про Сербію від Володимира Зеленського. І я дуже вдячний за це", – заявив президент Сербії Александар Вучич під час спільного виходу до журналістів.

"Той факт, що найбільший ворог Путіна зараз прибуває з офіційним візитом до Сербії, також дозволяє зробити певні висновки щодо сербських очікувань… керівництво в Белграді, очевидно, не має враження, що сили Путіна стоять перед вирішальною перемогою в Україні в короткостроковій перспективі", – прокоментувала візит німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ).

Цей візит, що став знаковою подією в дипломатичних відносинах, продемонстрував, як геополітичні реалії здатні переформатувати давні союзи та відкривати нові можливості для взаємодії, навіть попри існуючі ідеологічні розбіжності. Подальші події покажуть, наскільки міцними стануть ці зв'язки та чи призведуть вони до повного переосмислення зовнішньої політики Сербії.