Без палаців та правителів: археологи розкрили таємницю “міста рівних” бронзової доби

Традиційно вважається, що зародження перших великих міст в епоху бронзової доби неминуче супроводжувалося стрімким зростанням соціальної та економічної нерівності серед їхніх мешканців. Проте нове масштабне дослідження стародавнього поселення Мохенджо-Даро в Пакистані, вік якого сягає 4000 років, переконливо доводить, що урбанізація могла йти абсолютно іншим шляхом і створювати суспільство з рівними можливостями для всіх.

Про це дивовижне архітектурне відкриття в долині Інду розповідає Daily Galaxy.

Скорочення нерівності замість розшарування

Команда вчених з Кембриджського та Йоркського університетів проаналізувала площу понад трьох сотень житлових будинків у Мохенджо-Даро. Вони використовували розмір житла як головний непрямий індикатор багатства родини. Дослідники вирахували коефіцієнт Джині, який вимірює рівень нерівності від нуля до одиниці, і отримали приголомшливі результати для південного району міста. З’ясувалося, що в період з 2500 до 2100 року до нашої ери цей показник нерівності стрімко впав із 0,39 до 0,23, що свідчить про шалене вирівнювання статків місцевих жителів.

Загальний коефіцієнт нерівності для всього мегаполіса становив 0,44, що є надзвичайно низьким показником у порівнянні з іншими відомими центрами стародавнього світу. Для розуміння масштабу варто зазначити, що у місті Кносс цей індекс сягав 0,86, у Паленке дорівнював 0,75, а в близькосхідних поселеннях Ур та Угарит стабільно перевищував позначку 0,6. Хоча Мохенджо-Даро не можна назвати абсолютно егалітарним суспільством [позбавленим верстви багатих еліт, де всі люди мають рівні права та можливості — ред.], воно було набагато справедливішим за більшість тогочасних цивілізацій.

Разом із вирівнюванням розмірів житла відбувалися значні зміни у загальному архітектурному плануванні цього унікального поселення. Житлові будинки ставали дедалі більш стандартизованими і чітко вирівнювалися вздовж міських вулиць, що свідчить про наявність продуманого плану забудови. У міру того, як зникала разюча різниця між багатими маєтками та бідними хатинами, мешканці отримували рівний доступ до розвиненої громадської інфраструктури та інженерних комунікацій.

Унікальна інфраструктура без палаців

Найбільше сучасних археологів вражає повна відсутність у Мохенджо-Даро тих монументальних споруд, які зазвичай слугують символами абсолютної влади в стародавніх культурах. Тут не знайшли жодних помпезних палаців, розкішних гробниць для правителів, закритих храмів для еліти чи монументального мистецтва, що прославляло б конкретних вождів. Натомість усі зусилля громади були спрямовані на розбудову спільного комфортного простору з ідеально рівними вулицями та складною системою міської каналізації.

Вчені припускають, що така нетипова для бронзової доби організація простору могла свідомо обмежувати концентрацію влади та ресурсів у руках вузької еліти. Підтвердженням цього слугує і той факт, що маленькі кам’яні печатки, які використовувалися для торгівлі та обміну, були знайдені саме у звичайних житлових будинках, а не в якихось центральних адміністративних будівлях. Хоча точний механізм управління цим містом досі залишається загадкою, очевидно, що його мешканці віддавали перевагу суспільному добробуту, а не збагаченню окремих лідерів.

Обмеження дослідження та майбутні відкриття

Попри революційність отриманих висновків, науковці чесно визнають певні технічні обмеження свого безпрецедентного аналізу стародавньої нерухомості. Їхнє дослідження значною мірою спирається на архівні записи ранніх розкопок, проведених ще на початку двадцятого століття, коли методи фіксації знахідок були далекими від сучасної досконалості. Через недостатньо точне документування складних архітектурних нашарувань фахівцям довелося працювати з дещо узагальненими просторовими даними.

Найбільшою проблемою для команди експертів стало встановлення точної хронології зведення тих чи інших будівель у різних районах стародавнього мегаполіса. Дослідникам вдалося чітко розділити історичні періоди лише в південному секторі, тоді як в інших частинах поселення структури різних епох виявилися безнадійно перемішаними між собою. Через це науковці змушені лише припускати, що зафіксоване ними падіння рівня соціальної нерівності було рівномірним абсолютно по всій території Мохенджо-Даро.

Автори дослідження також наголошують, що розмір житлового будинку є важливим, але далеко не ідеальним та вичерпним показником реального багатства родини. Заможні люди бронзової доби не завжди вкладали свої ресурси у розширення квадратних метрів, і могли віддавати перевагу іншим формам накопичення капіталу чи впливу. Крім того, вимірювання площі кімнат жодним чином не дозволяє оцінити нерівність, пов’язану з гендерними, родинними чи етнічними факторами всередині суспільства.

У підсумку експерти констатують, що рівень економічної нерівності у Мохенджо-Даро беззаперечно знижувався в міру інтенсивного розвитку та розбудови міста вздовж його головних артерій. У майбутньому археологи сподіваються провести додаткові масштабні дослідження, щоб реконструювати хронологію будівель в інших районах поселення. Це дозволить остаточно підтвердити унікальний статус цього міста як місця, де урбанізація слугувала інтересам усієї громади, а не лише обраної меншості.

Володимир Путін / © Getty Images Як позбутися мурах та харчової молі на кухні / © Фото з відкритих джерел Амброзія / © pexels.com Меган Маркл / © Getty Images