"Пройшов ВЛК, зіграв виставу і вранці поїхав в учебку" - актор Микола Бичук

Актор Микола Бичук до армії грав у театрі, волонтерив і зняв документальний фільм про облогу Чернігова "Лютий". Коли вже проходив базову підготовку, отримав повідомлення, що його стрічка перемогла на фестивалі Vision Independent Zone Film Fest у Болгарії.Зараз Микола воює в полку "Арей" і мріє повернутися на сцену і в кіно після перемоги, розповів Gazeta.ua.

На початку повномасштабного вторгнення Микола працював у Чернігівському драматичному театрі, мав бронь. Але бронь закінчилася й прийшло розпорядження з'явитися в ТЦК. Так Микола опинився у війську. Хотів служити в 2-му Інтернаціональному легіоні. Туди й потрапив. А на початку цього року разом з Легіоном влився в 253-й штурмовий полк "Арей". Воював під Покровськом, Вовчанськом, зараз - на Запоріжжі."На війні будь-яка робота важка і стресова. Чомусь найбільше закарбувалось у пам'яті як ми вивозили пораненого суміжника. В такі моменти ти усвідомлюєш що ти крихта в цьому всесвіті. Ти просто ніщо. Ти бачиш хлопця, який, як і ти, заїжджав на роботу в кузові пікапа, й стікає кров'ю. Але він на щастя вижив. Після таких моментів переосмислюєш життя. Інакше починаєш ставитися до близьких людей. Більше цінувати", - каже Микола.Після влиття Легіону в полк "Арей" бойова робота Миколи жодним чином не змінилася."Пікап, позиція, бліндаж, вихідні… І все по колу. І так уже два з половиною роки. Звісно, це втомлює. Але вибору немає - треба триматися", - розповів.На початку служби Микола ще розглядав можливість інколи грати у виставах. Але з часом зрозумів, що поєднувати неможливо. Коли воював на Харківському напрямку, інколи ходив на вистави в місті. Влітку в театрі канікули, але як почнеться сезон – планує сходити й у Запоріжжі."Я працював у запорізькому театрі Vie цілий сезон. Вистава називалась "Бридкий". Мені ці місця знайомі, у мене в Запоріжжі багато друзів", - згадує актор.Микола виходив на сцену в той же вечір, коли пройшов ВЛК. Грав разом з колегою Петром. А наступного дня хлопці поїхали до навчального центру проходити базову військову підготовку."Вистава в той вечір прозвучала зовсім інакше. Все було не так як раніше. На жаль, Петро загинув і ми вже ніколи не зіграємо цю виставу", - каже Микола.В серіалах грав переважно поліцейських і судмедекспертів. У його доробку зйомки в "Агентах справедливості", "Речдоці", "Відважних".Повномасштабне вторгнення Микола зустрів у Києві. Але вирішив повернутися до родини в Чернігів. Як творча людина, хотів говорити про події, які відбуваються в Україні, в рідному місті. Звісно, у перші дні вторгнення про вистави не могло бути й мови, тому вирішив знімати людей, які захищали рідне місто. Почав їздити на зйомки, збирати матеріал. Спілкувалися з військовими, медиками, рятувальниками, волонтерами."Я зняв неправильний документальний фільм. Бо спочатку збирав матеріал, а потім писав сценарій. У вересні 2022-го презентували фільм у Парижі на форумі на підтримку України. Потім я почав його возити на різні фестивалі. Фільм прозвучав. У нього хороша історія. Його досі дивляться. Всі історії такі життєві, і такі сміливі. Я дивувався тоді на скільки ці люди потужні і щирі. Я дивився фільм повноцінно один раз на прем'єрі. Потім на всіх показах казав вступне слово і виходив. Не можу дивитися. Згадую слова жінки, у квартиру якої прилетіла бомба. Ми стоїмо на руїнах. Я питаю, як це - прокинутися від вибуху в власній квартирі. Вона відповіла: "Це боляче, страшно і несмачно". Про це і є мій фільм.
Звісно, війна впливає на мене і як на людину, і як на митця. Цей досвід вже буде з нами до кінця й дивитимемося на речі вже під іншим кутом" - каже.Микола у відповідь довго й голосно сміється."Ні-ні. На щастя в мене там і родичів нема. Нам дуже довго казали, що ми дуже залежні від них у мистецтві. А коли все перевернулося, то виявилося, що ні. Ми незалежні", - каже Микола Бичук.