Несподівана розмова: як США просили Україну не атакувати танкери біля Новоросійська

Напружені події липня цього року розгорнулися на тлі українських ударів по російських енергетичних об'єктах. Ці атаки мали подвійну мету: перенести війну на територію Росії та завдати шкоди нафтогазовому сектору, який фінансує російську військову машину. Однак серед цілей опинилися й танкери, що користуються терміналом Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) біля Новоросійська, що призвело до непередбачених наслідків.

Ситуація загострилася, коли в липні атаки дронів у Чорному морі вплинули на до п'ятої частини завантажень КТК, за даними чотирьох джерел, знайомих з інформацією. Це викликало серйозне занепокоєння у Вашингтоні, оскільки глобальні поставки нафти вже були напружені через конфлікт на Близькому Сході та обмеження в Ормузькій протоці.

Саме тоді, 31 липня, віцепрезидент США Джей Ді Венс особисто подзвонив президенту України Володимиру Зеленському. Ця розмова, як зазначив кореспондент Кріс Міллер, була незвичною, оскільки Зеленський зазвичай спілкується з Дональдом Трампом або його спеціальними посланцями. Це підкреслювало чутливість порушеного питання, адже нафта, що транспортується через термінал КТК, переважно надходить з Казахстану та має критичне значення для світового ринку.

Прохання Венса полягало в тому, щоб Київ припинив атаки на судна, що використовують термінал КТК, оскільки серед акціонерів консорціуму та пов’язаних проєктів є великі американські компанії, такі як Chevron (50% в родовищі Тенгіз) та ExxonMobil (25%). Адміністрація США була стурбована подальшою дестабілізацією світового ринку нафти та шкодою для інтересів американських компаній. Навіть міністерство закордонних справ Казахстану вимагало від України припинити атаки і розглядало можливість судитися в міжнародному арбітражі.

Після ретельного обговорення українська сторона погодилася не цілитися в інфраструктуру консорціуму та неросійські судна. Однак Україна висунула важливі умови: ці судна не повинні перебувати під українськими санкціями і не повинні перевозити російську нафту чи інші російські вантажі. Ця домовленість показала здатність Києва до гнучкої дипломатії, зберігаючи при цьому важелі впливу на Росію.

Відтоді, за словами українських посадовців, Україна не завдавала ударів по танкерах поблизу терміналу КТК. Це рішення дозволило уникнути подальшого посилення напруги на енергетичному ринку та захистити інтереси західних компаній, водночас Київ продовжує завдавати ударів по інших енергетичних об'єктах у Росії та військових цілях на окупованих територіях.

Нафтопровід Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) є ключовим маршрутом експорту близько 80% обсягів казахстанської нафти, що робить його критично важливим для глобальних поставок. У липні Сили оборони України здійснили масовані операції проти російського «тіньового флоту», атакуючи десятки танкерів та суден забезпечення в Чорному та Азовському морях. Загалом за перші тижні липня українські військові відзвітували про удари по 100 російських суднах, які використовувалися для транспортування нафти в обхід санкцій та забезпечення військової логістики окупантів.

Офіційний представник США підтвердив Financial Times, що адміністрація попередила Київ про необхідність припинити удари по несудових (неросійських) суднах у Чорному морі, а також по інфраструктурі КТК.

Автор матеріалу Financial Times зазначив, що прохання адміністрації Трампа не ставить Україну в невигідне становище, але це може позбавити її одного інструменту впливу на РФ. Однак він додав: «Але українці все ще можуть завдавати ударів по інших енергетичних об'єктах у Росії, а атаки безпілотників також спрямовані на військову логістику на окупованих територіях, у Криму, де Росія утримує півострів, та інші території на південному сході України, які можуть перервати чи порушити військову логістику Росії. І там ми справді бачимо, знаєте, що Україна дуже добре з цим впоралася».

Ця історія є наочним прикладом того, як геополітичні інтереси переплітаються з військовими стратегіями, створюючи складні виклики та відкриваючи нові шляхи для дипломатії. Хоча Україна продовжує захищати свою територію, її згода з проханням США демонструє здатність до адаптації та пошуку балансу між національними інтересами та міжнародною стабільністю.